Складові частини бюджету

Складові частини бюджету

 Складові частини бюджету

  • Види бюджетів — поточний та бюджет розвитку

Бюджетце план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Бюджет складається на рік. Цей термін має назву бюджетний період, який в Україні співпадає з календарним роком. Кожний бюджет поділяється на дохідну і видаткову частини, які мають бути збалансовані між собою.

Бюджет — це план дій органу місцевого самоврядування із забезпечення послуг населенню протягом певного періоду, який відображає спосіб фінансування цих послуг. Він складається з двох частин: доходів та видатків. Під доходами бюджету розуміють фінансові ресурси, які місцеве самоврядування очікує отримати до свого бюджету. Під видатками бюджету розуміють план використання цих доходів, головно у вигляді плати за товари та послуги населенню, трансфертів установам та повернення боргів. Визначення терміну "бюджет" подано у Бюджетному кодексі України (стаття 2).

Правову основу бюджетної діяльності органів місцевого самоврядування в Україні складають Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування", Європейська хартія про місцеве самоврядування, Бюджетний кодекс України та інші законодавчі та нормативні документи.

Для виконання своїх завдань органи місцевого самоврядування повинні мати достатні фінансові та матеріальні ресурси, а також право самостійно управляти й розпоряджатися цими ресурсами. Одним із найважливіших прав щодо власних ресурсів є право на самостійне формування, ухвалення та виконання місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України, місцевими бюджетами є:

  1. Бюджет Автономної Республіки Крим;
  2. Обласні бюджети;
  3. Районні бюджети;
  4. Бюджети районів у містах;
  5. Бюджети місцевого самоврядування (бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань, а також бюджети міст обласного та республіканського значення).

Бюджетна система України будується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів.

Формування та планування показників видатків бюджету за економічним змістом, за головними розпорядниками бюджетних коштів та функціональними ознаками дозволяє спрямовувати кошти платників податків на конкретно визначені напрями, а також обліковувати та аналізувати витрачання бюджетних коштів за цими напрямами, інформувати суспільство про обсяги витрат на оплату праці, капітальне будівництво, обслуговування боргу, про обсяги фінансування тих чи інших структур, галузей чи виконуваних функцій тощо.

  • Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація — це єдине систематизоване групування за однорідними ознаками доходів та видатків бюджету (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення), розташованих та закодованих у певному порядку. Вона також означає, що фінансування бюджету здійснюється економічною сутністю, функціональною діяльністю, організаційним устроєм та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

  1. Класифікація доходів бюджету;
  2. Класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;
  3. Класифікація фінансування бюджету;
  4. Класифікація боргу.

 Доходи, в свою чергу, класифікуються за такими розділами:

  1. Податкові надходження;
  2. Неподаткові надходження;
  3. Доходи від операцій з капіталом;
  4. Офіційні трансферти;
  5. Цільові фонди.

 Видатки бюджету класифікуються за:

  1. Функціями, із виконанням яких вони пов’язані (функціональна класифікація видатків);
  2. Економічними характеристиками операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
  3. Головними розпорядниками коштів (відомча класифікація видатків);
  4. Бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Розподіли видатків за різними ознаками не замінюють, а доповнюють однин одного, представляючи бюджет у різних розрізах.

 Функціональна класифікація використовується для:

  1. Формування показників зведеного бюджету та здійснення міжнародних порівнянь видатків за функціями;
  2. Здійснення макроекономічного аналізу та формування державної політики у різних галузях економіки.

 Економічна класифікація є:

  1. Основою ведення фінансового обліку та звітності;
  2. Інструментом адміністративного контролю за використанням коштів.

 Відомча класифікація виконує такі головні функції:

  1. Забезпечує ведення реєстру всіх розпорядників бюджетних коштів;
  2. Дає змогу чітко розподіляти відповідальність за виконання програм розпорядниками бюджетних коштів.

 Програмна класифікація використовується для:

  1. Представлення проекту бюджету на розгляд ради відповідного рівня;
  2. Представлення того, яка діяльність буде фінансуватися, та які завдання та цілі при цьому будуть ставитися;
  3. Проведення аналізу використання коштів та досягнутих результатів.

 Фінансування бюджету — надходження та витрати у зв’язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів, акумульованих у бюджеті, які використовуються для покриття різниці між доходами та видатками бюджету.

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками:

  1. Фінансування за типом кредитора — за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань;
  2. Фінансування за типом боргового зобов’язання — за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту (внутрішнє та зовнішнє фінансування).

Місцевий бюджет включає всі надходження та витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження та витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету (Бюджетний кодекс, ст.63)

У Бюджетному кодексі встановлено, що всі надходження, визначені нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підлягають включенню до відповідних бюджетів. Заборона органам державної влади, органам місцевого самоврядування та іншим бюджетним установам створювати відповідні фонди поза межами бюджетів (ст.13) реалізує принцип єдиної бюджетної системи України (ч.4 ст.7).

У сукупності податкові та неподаткові надходження складають поточні доходи. Якщо до поточних доходів додати суму доходів від операцій з капіталом, то отримаємо сукупні доходи.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією певних програм.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що з бюджетів місцевого самоврядування мають здійснюватись видатки, пов’язані з виконанням власних (самоврядних) та делегованих повноважень, фінансування яких відбувається за рахунок різних джерел доходів. Згідно з цим законом, у видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету та видатки бюджету розвитку.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків бюджету розвитку. До поточних видатків відносять:

  1. Оплату праці працівників бюджетних установ;
  2. Нарахування на заробітну плату;
  3. Придбання предметів постачання і матеріалів, видатки на відрядження, оплата послуг та інші видатки;
  4. Оплата комунальних послуг та енергоносіїв тощо.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень, структурної перебудови народного господарства, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних із розширеним відтворенням. До них відносять:

  1. Придбання основного капіталу;
  2. Створення державних запасів та резервів;
  3. Придбання землі та нематеріальних активів;
  4. Капітальні трансферти та ін.

 

  •  Загальний та спеціальний фонди бюджету

Складовими частинами місцевих бюджетів можуть бути:

  1. Загальний фонд;
  2. Спеціальний фонд.

Загальний фонд забезпечує надходження для більшості видів діяльності та програм органів місцевого самоврядування та включає (Бюджетний кодекс, ст.13):

  1. Всі доходи бюджету, крім призначених для зарахування до спеціального фонду.
  2. Всі видатки бюджету, що фінансуються за рахунок надходжень до загального фонду бюджету.
  3. Фінансування загального фонду бюджету.

Доходи загального фонду — це всі державні кошти, передбачені законодавством України, сплачені до бюджету у вигляді податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Спеціальний фонд акумулює визначені надходження, що витрачаються на певні визначені цілі, і включає:

  1. Бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.
  2. Ґранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів під конкретну мету;
  3. Різницю між доходами й видатками спеціального фонду бюджету.

Спеціальний фонд складається із власних надходжень бюджетних установ (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних із бюджету іншого рівня, та інших доходів спеціального фонду.

Наявність у складі місцевих бюджетів спеціального фонду розглядається як тимчасовий захід з метою інвентаризації та обліку у складі бюджетів всіх надходжень бюджетних установ. Тобто виділення у складі бюджету спеціального фонду має на меті запровадження обліку та казначейського виконання так званих "власних" коштів бюджетних установ, які раніше були поза бюджетом і обліковувалися в установах комерційних банків. Перелік власних надходжень бюджетних установ та організацій визначається Кабінетом Міністрів України. Прикладом власних надходжень бюджетних установ є орендна і квартирна плата, інші надходження від експлуатації будівель та приміщень, основних засобів, що безпосередньо належать установам; надходження від надання транспортних послуг з перевезення населення, вантажів, ремонту транспортних засобів; від надання послуг з організації проведення свят, вечорів, зустрічей, змагань; від надання фото-, аудіо-, відеопослуг, а також від продажу квитків на виставки, продажу репродукцій, буклетів тощо.

Створення спеціального фонду — це тимчасовий захід для легалізації та оприлюднення коштів бюджетних установ, який дозволив на перехідному етапі здійснити інвентаризацію та контроль за надходженнями коштів до бюджетних установ.

У складі бюджетів має передбачатись певний обсяг нерозподілених видатків, призначений для здійснення протягом року непередбачених витрат, у вигляді резервного фонду, який є складовою частиною загального фонду бюджету. Порядок використання коштів резервного фонду визначається Кабінетом Міністрів України та затверджений постановою Кабінету Міністрів України. Постанова визначає напрями використання коштів із резервного фонду бюджету та встановлює відповідні процедури щодо виділення коштів із резервного фонду бюджету і звітування про їх використання.

Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада. При цьому резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Використання коштів резервного фонду місцевого бюджету проводиться відповідно до порядку, затвердженого відповідною місцевою радою. Кошти з резервного фонду місцевого бюджету можуть використовуватися за такими напрямами:

  1. На заходи з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру;
  2. На інші непередбачені заходи, які відповідно до законів України можуть здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, проте не мають постійного характеру і не могли бути враховані при складанні проекту відповідного бюджету. При цьому загальний обсяг цих видатків не може перевищувати 20 відсотків річного обсягу резервного фонду.

Резервні фонди відомі на Заході під назвою "фондів на чорний день" або "стабілізаційних фондів".

Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку (див. п. 2.4).

  • Збалансування місцевого бюджету

Надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету. Частину схеми " Доходи" (див. додаток №1), представлену у лівій половині ілюстрації, розподілено на власні джерела та зовнішні. Основними власними джерелами доходів є закріплені за місцевими бюджетами податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Зовнішні джерела включають дотації, субвенції та запозичення. Загальноприйнятим джерелом місцевих надходжень є податки та збори, ставки яких встановлює та має право стягувати орган місцевого самоврядування. "Адміністрування збору доходів" — другий основний елемент схеми в частині "Доходи". Як правило, адміністрування ніколи не буває стовідсотково ефективними, оскільки, навіть при найкращій організації збору податків можлива недоїмка. Рівень недоїмки — основний критерій ефективності процедур збирання.

Короткострокові кредити для погашення касових розривів свідчать про певні проблеми у плануванні доходів та видатків, у той час як довгострокові кредити під інвестиційні проекти, як правило, є ознакою належного управління фінансами і довіри до керівництва з боку позичальників. Цільове фінансування капіталовкладень та кредити на інвестиційні проекти створюють потребу своєчасного планування витрат на утримання цих об’єктів у майбутньому та інших операційних витрат, пов’язаних з їх експлуатацією.

Друга частина схеми стосується відповідальності за послуги. В першу чергу необхідно аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим фактором є заборгованість бюджету та її динаміка.

Фінансовий баланс є порівнянням доходів та видатків. Якщо доходи перевищують видатки, існує профіцит; якщо видатки є більшими за доходи, то наявний дефіцит. Відповідно до Бюджетного кодексу бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині бюджету розвитку. Джерелом покриття цього дефіциту є запозичення. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Збалансування бюджету є найбільш відповідальним етапом формування бюджету.

 

1.4. Структура бюджетного документа

  • Складання проектів місцевих бюджетів

Процес складання місцевого бюджету передбачає певну послідовність дій — етапів. Ця послідовність визначається бюджетним законодавством, що регламентує весь бюджетний процес в державі.

Порядок складання проектів місцевих бюджетів визначається статтею 75 Бюджетного кодексу і розвивається паралельно загальному бюджетному процесу держави на планований рік.

У червні місяці, після парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, Міністерство фінансів України доводить Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.

З урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів та граничні обсяги видатків для кожного головного розпорядника бюджетних коштів на наступний рік. Ці граничні обсяги видатків розробляються, виходячи з прогнозів економічного розвитку та відповідних показників доходів місцевих бюджетів. Інструкції місцевих фінансових органів щодо підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати фінансові та інші обмеження, яких зобов’язані дотримуватися всі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів. Прогнозовані доходи мають визначальне значення при формуванні обсягів видатків.

Бюджетним кодексом розширені повноваження місцевих фінансових органів та їх керівників. Так, місцевим фінансовим органам надано право на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів проводити аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів. За результатами аналізу бюджетного запиту керівник фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту місцевого бюджету.

Поряд зі складанням проекту бюджету на наступний рік відбувається відстеження процесу виконання бюджету в поточному році. Аналіз та оцінка виконання бюджету є ще одним важливим фактором для формування показників проекту бюджету на наступний рік, оскільки, аналізуючи надходження до доходної частини бюджету, а також здійснення видатків на затверджені програми, можна відстежувати основні тенденції виконання запланованих показників щодо обсягу доходів та видатків у бюджеті поточного року.

  • Проект рішення про місцевий бюджет

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради. Разом з ним необхідно подавати:

1) пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна містити:

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;

б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у результаті наданих відповідною радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків щодо функцій та програм. Обгрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків бюджету;

г) об ґ рунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин (для районних, міських з районним поділом, міських, що об’єднують бюджети села, селища, міста районного значення) та надання субвенцій на виконання інвестиційних проектів (для бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва та Севастополя, обласних бюджетів);

ґ) інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, обсягів та умов запозичень;

2) прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об’єднує бюджети села, селища, міста районного значення;

4) показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

5) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на наступні три бюджетні періоди;

6) інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;

7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради);

8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відповідної ради.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

  • загальна сума доходів і видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні;
  • граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду;
  • повноваження щодо надання гарантій Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій з урахуванням положень статті 17 Бюджетного кодексу ;
  • бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією;
  • доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
  • бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;
  • розмір оборотної касової готівки місцевого бюджету;
  • додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу рішенням про місцевий бюджет визначаються також головні розпорядники коштів місцевих бюджетів із дотриманням умов, визначених пунктами 2 і 3 частини першої зазначеної статті, а саме:

  • за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
  • за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається відповідно до переліку визначеного законом про Державний бюджет. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

 

1.5. Залучення громадськості до бюджетного процесу

Одним з пріоритетних напрямків соціально-політичних перетворень в Україні слід вважати запровадження якісно нового типу взаємовідносин між громадянами і органами влади, такого, за яким кожній людині було б забезпечено реальне додержання і захист належних їй прав і свобод у сфері діяльності цих органів. Стратегією економічного і соціального розвитку України на 2004–2015 роки "Шляхом Європейської інтеграції" стверджується, що основна мета нового етапу адміністративної реформи полягає у створенні ефективної системи державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної правової держави та була прозорою, забезпечувала верховенство права, утвердження дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю законодавчої та виконавчої гілок влади.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визнає важливість залучення громадськості, зазначаючи: "громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад". Бюджетна система України ґрунтується на принципах публічності та прозорості, зокрема ст.28 Бюджетного кодексу України "Доступність інформації про бюджет" зазначає, що "органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет повинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття".

Незважаючи на існуючі законодавчі норми щодо участі громадян в державному управлінні, на практиці роль громадськості в прийнятті рішень надзвичайно обмежена. Громадські ради, комітети та місцеві асоціації практично не існують, в той час як громадські організації створюються лише для здійснення обмеженої за напрямками діяльності.

Люди завжди хочуть мати більше, ніж існує у природі. Ресурси кожної громади, як і всі інші ресурси, є обмеженими. Більш того, різні члени громади мають різні точки зору на те, як ці обмежені ресурси використовувати. Громадські слухання — це трибуна, де члени громади можуть обговорити і прийняти рішення про використання наявних ресурсів. Громадські слухання — це спроба цивілізованого вирішення спірних, конфліктних ситуацій. Успішними можна вважати ті громадські слухання, де думку громади було враховано. Це означає, що рішення громадських слухань було прийнято до розгляду місцевою радою або втілено у протокольні доручення міського, селищного, сільського голови.

Формування місцевого бюджету за співпраці всіх зацікавлених сторін передбачає участь громадян у фінансовому плануванні. Активна участь всіх зацікавлених сторін є важливою умовою для розробки ефективного та реалістичного бюджету й планування напрямів розвитку території. Бюджет та план розвитку є двома найважливішими фінансовими рішеннями, які приймає місцева влада та які стосуються потреб адміністративно-територіальної одиниці та її жителів. Всі громадяни повинні проявляти принаймні мінімальний інтерес до фінансової політики громади, оскільки мова йде про використання надходжень з податків, які вони сплатили, і, що важливіше, ці рішення вплинуть на їх повсякденне життя.

Завдяки методу формування бюджету за участю всіх зацікавлених сторін громадяни отримують можливість впливати на процес прийняття фінансових рішень на рівні громади. Співпраця між громадянами, недержавними організаціями, представниками бізнесу та міською владою сприяє підвищенню прозорості, справедливості та ефективності фінансової політики міста. Методологія формування бюджету за участю всіх зацікавлених сторін є важливою, оскільки вона підвищує активність громадян, посилює демократію та покращує рівень життя громади за допомогою впровадження ефективної політики. Цей метод можна втілювати за допомогою таких технологій участі громадськості, як громадські слухання, дорадчі комітети, громадські збори та громадська журналістика.

Залучення громадськості до бюджетного процесу — це участь громадян у процесі прийняття управлінських рішень органів державної влади, які мають безпосередній вплив на їх життя. Ця участь може бути активною (якщо громадяни спілкуються з посадовими особами органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади та обговорюють питання фінансової політики міста чи району) або пасивною (якщо громадяни присутні на громадських зборах, слухають доповіді про виконання бюджетних програм без обговорення проблемних питань). Результатом ефективного залучення громадян є спільне вивчення та обговорення цих питань, а також висування громадянами конкретних пропозицій. Важливість цього чинника у діяльності органів влади очевидна, зокрема, для досягнення консенсусу, який може стати керівним принципом у проведенні державних реформ.

Щоб відігравати свою роль в управлінні, громадськість повинна мати вичерпну інформацію про владу, тобто знати організаційну структуру, яка посадова особа за що відповідає і звідки надходять кошти, тощо. Найважливіше вони повинні знати коли, як і ким приймаються основні рішення — як політичні, так і поточні, оперативні. Ця інформація має бути максимально доступною і зрозумілою.

Надання громадянам можливості побачити і зрозуміти, як працює рада чи виконком, часом називають "прозорістю". Прозорість означає регулярне та вичерпне інформування громадськості про всі аспекти процесу прийняття рішень, та відповідальних офіційних осіб. Ініціатива щодо запровадження прозорості має йти зверху, і вищі посадові особи повинні бути готовими до застосування засад прозорої поведінки. Це зобов’язання є абсолютно необхідним для забезпечення дієвої участі та підтримки з боку громадськості. Водночас завдання громадян полягає в тому, щоб їх обранці перед ними звітували.

Хоча прозорість і робить управління вразливим до критики, перевагою є те, що вона часто пом’якшує гостроту цієї критики. Коли людям дають можливість висловитися, вони, очевидно, будуть менше виявляти незадоволення та ворожість до посадових осіб, які приймають рішення, а відтак краще сприйматимуть самі рішення. Забезпечення підтримки громадою основних бюджетних статей, таких, наприклад, як проекти, спрямовані на розбудову інфраструктури або підвищення тарифів на водопостачання, має особливо важливе значення для життєздатності громади в майбутньому. Іншою перевагою є те, що залучення громадськості спонукає мешканців до кращого розуміння підходу, спрямованого саме на вирішення проблеми, аніж просто до критики постфактум. Вона також дає можливість працівникам виконкому вирішити деякі з питань, що піднімаються громадськістю, таким чином зміцнюючи їх репутацію та створюючи позитивний імідж.

Останньою перевагою є те, що коли громадськість та виконком працюють разом, вони поділяють відповідальність за будь-які прийняті рішення.

Результатами прозорості є більше розуміння та співпраця. Коли громадяни бачать, що відбувається у виконкомі, вони краще розуміють, які нелегкі рішення доводиться приймати органам влади. При цьому довіра, впевненість та підтримка з боку громадськості зазвичай зростають. Наприклад, якщо мешканці бачать показники бюджету, вони зможуть зрозуміти не лише те, що кошти є обмеженими, але й наскільки; звідки надходять ці кошти і як використовуються. Концепція "власності" означає, що коли люди розуміють, яким чином працює виконком, вони відчувають, що це "їхній" уряд і тому більше цінують досягнення і більш толерантно та з розумінням ставляться до труднощів. До того ж важливо те, що виконком підзвітний громаді.

Звичайно, залучення громадськості не робить роботу органу влади досконалою. Навіть у порівняно невеликих громадах питання, з якими стикається місцева влада, є складними і часом не передбачуваними. Трапляються неочікувані та термінові речі, відбувається конфлікт ідей, люди помиляються. Часто громадянам не вистачає терпіння, щоб повністю зрозуміти суть проблеми, люди зазвичай скаржаться на те, чого вони не розуміють.

Високий рівень прозорості бюджетного процесу є обов’язковою вимогою для демократичного суспільства.

Бюджетний процес являє собою фінансові рішення, прийняті органами місцевого самоврядування, спрямовані на задоволення потреб громадськості. Оскільки такі рішення впливають на життя громадськості, то державна виконавча влада і посадовці місцевого управління, так само як і саме населення зацікавлені у проектуванні продуктивного та реалістичного бюджету. Прозорість бюджету дозволяє громадськості, особливо її соціально-активній частині, яка представляє інтереси різних верств населення, мати уяву про складність та альтернативи бюджетних рішень. Якщо бути більш точним, то прозорість важлива з наступних причин:

  1. Прозорість дозволяє кожному громадянину розуміти мову і дані бюджету, а також бачити послуги, виконані за рахунок зібраних податків;
    1. Прозорість дає можливість посадовцям керуватись громадською думкою при прийнятті остаточних бюджетних рішень (основні напрямки розподілу видатків);
    2. Прозорість дозволяє відслідковувати якість бюджетних рішень на стадії їх прийняття та слідкувати за їх виконанням;
    3. Прозорість підсилює довіру населення місцевому урядові, тому що розуміння дій посадовців уряду є передумовою громадської підтримки;
    4. Прозорість розуміння сприяє поліпшенню соціальної політики і розподілу коштів бюджету;
    5. Прозорість робить регіон привабливішим для інвестицій, забезпечуючи зрозумілість урядової політики.

Є цілий ряд методів покращення прозорості бюджету. Найголовніші з них такі:

  1. ЗМІ — участь ЗМІ у всіх обговореннях та зустрічах з бюджетних питань, доступ до бюджетних документів (особливо схваленого бюджету), які не заборонені законом.
    1. Підготовлена інформація — інформація про проекти або збірки "Коротко про бюджет", в яких наводяться основні позиції рішень про бюджет, підсумовуються доходи і видатки.
    2. Громадські слухання — пряме залучення громадян до процесу прийняття рішень, що гарантує кращу поінформованість населення. Крім того, таким чином місцевий уряд може дізнатись думку своїх громадян про проекти місцевих бюджетів та взяти до уваги їх коментарі.
    3. Зустрічі — акцент робиться на вирішенні конкретного питання (наприклад, план розвитку міста, села), дає можливість обговорити питання детально та одразу побачити ставлення громадян та отримати їхні коментарі з проблеми, а також критичні зауваження, факти і думки.
    4. Список громадських думок виборців — збір інформації про народне ставлення до певної проблеми
    5. Дорадчі комітети — зустрічі з групою людей, які постійно представляють територіальну громадськість, або з робочою групою по вирішенню конкретного питання.
Документы
Документы раздела "Аналитика, законопроекты"
^