Організація (здійснення) контролю в діяльності органів місцевого самоврядування

Організація контролю в діяльності органів місцевого самоврядування
Главная - Аналитика, законопроекты - Аналитика - Місцеве самоврядування в Україні - Організація (здійснення) контролю в діяльності органів місцевого самоврядування

Організація контролю в діяльності органів місцевого самоврядування

Мета теми: розглянути принципи та механізми контролю в системі органів місцевого самоврядування.

Завдання теми:

  1. удосконалити вміння щодо вимірювання реальних процесів, що здійснюються в місцевому самоврядуванні;
    1. розглянути суб’єкти контролю в системі місцевого самоврядування;
    2. проаналізувати види контролю.

Навчальні результати теми

Після вивчення теми слухачі повинні вміти:

  1. здійснювати контролюючи заходи щодо досягнення цілей та завдань органу місцевого самоврядування;
  2. організовувати взаємодію між органами місцевого самоврядування та органами державної влади щодо контролю;
  3. застосовувати юридичні санкції в процесі здійснення контролюючих дій.

Структура теми:

  • 4.4.1. Контроль як функція управління
  • 4.4.2. Види та механізми внутрішнього контролю в системі місцевого самоврядування
  • 4.4.3. Державний контроль за місцевим самоврядуванням
  • 4.4.4. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування

 

4.4.1. Контроль як функція управління

Контроль — це процес забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання у виробничий процес і прийняття коригуючих дій. Контроль завжди має функціональне призначення і виникає на певній стадії управлінського процесу.

Поняття „контроль в управлінні” необхідно розглядати у трьох основних аспектах:

  1. як систематичну та конструктивну діяльність керівників та органів управління, одну з управлінських функцій, тобто контроль як діяльність;
  2. як підсумкову стадію процесу управління, серцевиною якої є механізм зворотного зв’язку;
  3. як складову процесу розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень, яка безперервно бере участь у цьому процесі від його початку до завершення.

Будь-який контроль має багато ознак та характеристик: завдання, об’єкт і суб’єкт, типи та загальні види.

Основна мета контролю полягає у забезпеченні виконання управлінських рішень, успішному здійсненні завдань, а також у запобіганні можливим помилкам.

Завдання контролю є загальними та конкретними. Конкретні завдання поширюються тільки на якусь певну сторону діяльності об’єкта (фінанси, достовірність звітних даних тощо), а загальні — всебічна діяльність об’єктів, що контролюються. Об’єкт контролю — це те, що (хто) контролюється. Суб’єктом контролю може бути група людей або організація, що наділена відповідальними повноваженнями. Предмет контролю — це стан і поведінка об’єкта управління.

За характером стосунків суб’єкта та об’єкта контролю розділяють контроль внутрішній (внутрівідомчий) та зовнішній (надвідомчий).

При внутрішньому контролі суб’єкт та об’єкт контролю функціонують у межах однієї системи, а при зовнішньому відокремлений суб’єкт діє автономно, незалежно від об’єкта.

Існують типи характеристик контролю.

  1. Характеристики відносно часу. Зумовлюють наявність попереднього, поточного та заключного (підсумкового) контролю.

Попередній передує активній діяльності установи. Його завдання — перевірити готовність організації до початку роботи. Ця перевірка здійснюється за трьома напрямками:

  1. управлінські рішення;
  2. персонал;
  3. стан матеріальних та фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в процесі проведення робіт. Поділяється на оперативний (за виробничою та господарською діяльністю) і стратегічний, який визначає ефективність роботи організації.

Підсумковий контроль пов’язаний з оцінкою виконання установою своїх планів та вимагає всебічного аналізу за минулий період з метою отримання інформації для майбутніх етапів планування.

  1. Характеристики, пов’язані з простором, засновані на наявності летючого та стаціонарного контролю.
  2. Залежно від якісних характеристик розрізняють одиничний, множинний, одно — та багатофункціональний контроль.
  3. Залежно від завдання доцільно розрізняти лінійний, функціональний та операційний типи контролю.

Люди є невід’ємним елементом контролю на всіх стадіях керівництва. Тому при розробці процедури контролю менеджер повинен брати до уваги поведінку людей. Та обставина, що контроль чинить сильний і безпосередній вплив на поведінку, нікого не дивує. Менеджери часто навмисно процес контролю проводять гласно, щоб справляти вплив на поведінку співробітників.

Ідея, що покладена в основу такої поведінки менеджера, полягає в тому, щоб запобігти помилкам чи обману. Менеджери сподіваються, що співробітники, знаючи про те, що контроль існує та діє ефективно, свідомо намагатимуться уникати помилок. Співробітники організації знають, що для оцінки їх діяльності керівництво застосовує різні методи контролю. Підлеглі звичайно роблять те, що керівництво хоче побачити від них за час перевірки, що має назву поведінки, орієнтованої на контроль.

Інший ефект поведінки контролю полягає в тому, що він може стимулювати людей давати організації неправильну інформацію. П. Ньюмен склав кілька рекомендацій для менеджерів, які намагалися уникнути негативного впливу контролю на поведінку співробітників і таким чином підняти його ефективність. Ці рекомендації такі:

  1. Встановлюйте усвідомлені стандарти, які сприймаються співробітниками. Люди повинні відчувати, що стандарти, які використовуються для оцінки їхньої діяльності, справді досить повно та об’єктивно відтворюють їхню роботу.
    1. Встановлюйте двостороннє спілкування. Якщо у підлеглого виникають певні проблеми із системою контролю, він повинен мати можливість відкрито обговорити їх, не боячись, що керівник його неправильно зрозуміє.
    2. Уникайте надмірного контролю. Керівництво не повинно перевантажувати своїх підлеглих чисельними формами контролю, інакше це поглине всю їхню увагу та призведе до повного хаосу й безладу. Контролери — керівники не повинні перевіряти роботу частіше та ретельніше, ніж це необхідно.
    3. Встановлюйте жорсткі, але досяжні стандарти. При розробці заходів контролю важливо брати до уваги мотивацію. Згідно з мотиваційною теорією очікування можна мотивувати людей на роботу для досягнення лише тієї мети, яку вони схильні вважати реальною. Якщо стандарт сприймається як нереальний чи несправедливо високий, він може зруйнувати мотиви працівників.
    4. Винагороджуйте за досягнення стандарту. Якщо керівництво організації хоче, щоб співробітники були мотивовані на повну самовідданість в інтересах організації, воно повинно справедливо винагороджувати за досягнення встановлених стандартів, результативності. Якщо робітники не відчувають такого зв’язку або відчувають, що винагорода несправедлива, то продуктивність їхньої праці може в майбутньому зменшитися.

Поведінка людей, безумовно, не єдиний фактор, який визначає ефективність контролю. Щоб контроль виконував свою справжню задачу, тобто забезпечував досягнення мети організації, він повинен мати кілька важливих якостей.

Для того щоб бути ефективним, контроль повинен мати стратегічний характер, тобто віддзеркалювати загальні пріоритети організації та підтримувати їх. Діяльність у сферах, які мають стратегічне значення, мусить контролюватись не дуже часто. Про одержані результати контролю не обов’язково оповіщати доти, доки відхилення від прийнятих стандартів не стануть незвичайно великими.

Але якщо керівництво вважає, що деякі види діяльності мають стратегічне значення, то в кожній такій сфері обов’язково повинен бути налагоджений ефективний контроль, навіть якщо цю діяльність важко виміряти.

У державному управлінні розрізняються такі види контролю: управлінський і бюджетний.

Управлінський контроль — це процес спостереження і регулювання діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх матеріальних придатків з метою полегшення виконання організаційних завдань. Бюджетний контроль здійснюється у формі різного роду перевірок з метою виявлення відповідності здійснюваних видатків попередньо затверджуваним кошторисам.

Управлінський контроль має докорінні відмінності від бюджетного:

 .                    бюджетний контроль поширюється виключно на економічні дані, тоді як управлінський контроль включає показники, які не можна безпосередньо вартісно оцінити;

  1. управлінський контроль спирається на цілі, завдання, функції органу, технології їх досягнення та реалізації, спрямований на підвищення результативності та раціональності діяльності органу, а бюджетний контроль — на підвищення ефективності діяльності органу;
  2. управлінський контроль передбачає участь всієї організації і може здійснюватись тільки комплексно.

Система контролю над органами місцевого самоврядування включає: президентський контроль, державний контроль, який інституціолізований за гілками державної влади, і громадський контроль.

Кінцева мета контролю полягає не в тому, аби зібрати інформацію, встановити стандарти і виявити проблеми, а в тому, щоб виконати поставлені перед організацією завдання. Щоб зробити контроль ефективним, необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб ці засоби контролю не посіли більш важливого місця, ніж мета організації.

Коли контрольний механізм не спрацьовує, найчастіше причина полягає в тому, що необхідно вдосконалювати структуру прав і обов’язків, а не процедури вимірювань. Таким чином, щоб бути ефективним, контроль повинен бути інтегрованим з іншими функціями керівництва.

Контроль передбачає перевірку виконання законів, рішень, повноважень та передує відповідальності. Контроль здійснюється через нагляд та підзвітність. Підзвітність означатиме доповідь перед тим чи іншим суб’єктом про власні дії для встановлення об’єктивної інформації про стан ситуації та здійснення контролю. Нагляд означатиме самостійне встановлення об’єктивної інформації (без отримання звіту) та системне дослідження законності з правом надання обов’язкових для реагування вказівок або припинення (відміни) рішення. За підсумками контролюючих дій може виникнути відповідальність. Відповідальність в місцевому самоврядуванні є відношенням між суб’єктом відповідальності (громадою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та державної влади) та правопорушником, до якого застосовують політико-юридичні санкції з негативними для нього наслідками.

Як підсумок, контроль можна вважати ефективним лише тоді, коли організація фактично досягає бажаної мети і спроможна сформулювати нові цілі, які забезпечують її майбутнє. Для того, щоб бути ефективним, контроль повинен відповідати контрольованому виду діяльності, об’єктивно вимірювати та оцінювати те, що справді важливе.

4.4.2. Види та механізми внутрішнього контролю в системі місцевого самоврядування

Основним суб’єктом контролю в системі місцевого самоврядування є територіальні громади.

 

 

Стаття 42. Повноваження сільського, селищного, міського голови

  1. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним — перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
  2. Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін

Стаття 75. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами

  1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність.
  2. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.
  3. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальними громадами визначаються цим та іншими законами.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Значними функціями щодо здійснення контролю володіє рада

 

 

Стаття 11. Виконавчі органи рад

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування

8. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.

Стаття 51. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради

8. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 54. Відділи, управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської, районної у місті ради

2. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Стаття 72. Підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам

1. Місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

2. Районна, обласна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь.

3. Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів від загального складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Основним механізмом контролю ради за органами місцевого самоврядування та посадовими особами самоврядування є заслуховування звіту голови та інших посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі депутатів та комісій ради, створення тимчасових контрольних комісій ради, депутатський запит.

 

 

Стаття 42. Повноваження сільського, селищного, міського голови

5. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним — перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

6. Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР


Стаття 47. Постійні комісії ради

1. Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Стаття 48. Тимчасові контрольні комісії ради

1. Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради.

2. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу ради.

3. Засідання тимчасових контрольних комісій ради проводяться, як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з її роботою.

4. Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР


Стаття 21. Депутатський запит і депутатське запитання

1. Депутатський запит — це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутата міської (міста обласного значення), районної, обласної ради — також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

2. Депутатське запитання — це засіб одержання депутатом місцевої ради інформації або роз’яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути оголошено на сесії ради або дано депутату місцевої ради в індивідуальному порядку. Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється і рішення по ньому не приймається.

Стаття 22. Порядок розгляду депутатського запиту

1. Депутатський запит може бути внесений депутатом місцевої ради або групою депутатів попередньо або на пленарному засіданні ради у письмовій чи усній формі. Запит підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради.

2. Депутатський запит обговорюється у разі необхідності на пленарному засіданні місцевої ради.

3. Рада може зобов’язати відповідний орган подати у встановлений нею строк звіт про виконання рішення по запиту депутата місцевої ради.

4. Орган або посадова особа, до яких звернуто депутатський запит, зобов’язані у встановлений радою строк дати офіційну письмову відповідь на нього відповідній раді і депутату місцевої ради. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений радою строк, то орган або посадова особа зобов’язані письмово повідомити раді та депутатові місцевої ради, який вніс запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати один місяць з дня одержання запиту. Відповідь на запит у разі необхідності розглядається на пленарному засіданні ради.

5. Депутат місцевої ради має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. За результатами відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на цьому наполягає не менше 1/4 присутніх на засіданні депутатів місцевої ради. Посадових осіб, до яких звернуто запит, своєчасно інформують про дату та час обговорення відповіді на запит радою. Вони або уповноважені ними особи мають право бути присутні на цьому засіданні ради.

За результатами розгляду відповіді на депутатський запит рада приймає відповідне рішення.

Про статус депутатів місцевих рад/ Закон України №93-ІV

 

Для здійснення контролю в системі апаратів місцевих рад та їх виконавчих органів може утворюватися спеціалізовані підрозділи (відділи, сектора) контролю.

Структурний підрозділ з контролю апарату виконавчого комітету місцевої ради влади утворюється з метою здійснення контролю за виконанням законів України та рішень місцевої ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови територіальної громади. Як правило, структурний підрозділ з контролю підпорядковується керуючому справами виконавчого комітету.

До основних завдань структурних підрозділів з контролю як правило є:

здійснення контролю за виконанням актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади, а також проведення аналізу причин порушень виконання їх вимог і внесення пропозицій щодо усунення таких порушень;

підготовка інформаційних, довідкових та інших матеріалів з питань виконання актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади;

інформування ради, виконавчого комітету, голови громади про стан виконання актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади виконавчими органами місцевого самоврядування та структурними підрозділами апарату ради та виконавчого комітету, комунальними підприємствами, установами та організаціями;

проведення випереджувального моніторингу стану виконання актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови та своєчасне інформування ради, виконавчого комітету, голови громади;

підготовка проектів рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади з питань, що належать до компетенції структурного підрозділу з контролю.

Здійснюючи контролюючи заходи структурний підрозділ з контролю повинен:

вести в установленому порядку облік завдань, реалізація яких передбачена актами законодавства, рішеннями ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями голови, контроль за виконанням яких покладено на підрозділ;

перевіряти стан виконання виконавчими органами місцевого самоврядування та структурними підрозділами апарату ради та виконавчого комітету, комунальними підприємствами, установами та організаціями, актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади;

забезпечувати своєчасне надходження інформаційних, довідкових та інших матеріалів від виконавчих органів місцевого самоврядування та структурних підрозділів апарату ради та виконавчого комітету, комунальних підприємств, установ та організацій, про хід виконання актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади;

готувати і систематично надавати структурним підрозділам апарату ради та виконавчого комітету, комунальним підприємствам, установам та організаціям, інформаційні матеріали щодо строків виконання вимог актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади;

готувати аналітичні та інформаційні матеріали для ради та її виконавчого комітету, голови громади про хід виконання актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади, вносити пропозиції голові громади про притягнення до відповідальності працівників виконавчих органів ради та її апарату, комунальних підприємств, установ та організацій за їх невиконання або неналежне виконання;

розробляти та подавати в установленому порядку пропозиції з питань удосконалення організації здійснення контролю;

З метою ефективного здійснення контролюючих заходів структурний підрозділ з контролю повинен мати право:

проводити у виконавчих органах місцевого самоврядування, комунальних підприємствах, установах та організаціях перевірки з виконання актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади;

одержувати необхідну інформацію, а у разі потреби — відповідні документи від виконавчих органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій;

перевіряти повноту усунення порушень, виявлених попередніми перевірками;

одержувати від виконавчих органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій письмові та усні пояснення з питань, що виникають під час перевірки виконання актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади;

залучати в установленому порядку спеціалістів виконавчих органів ради та структурних підрозділів апарату ради, комунальних підприємств, установ та організацій, науковців та інших спеціалістів для проведення перевірки та вжиття необхідних заходів щодо оперативного усунення порушень у виконанні актів законодавства, рішень ради та її виконавчого комітету, розпоряджень голови громади.

4.4.3. Державний контроль за місцевим самоврядуванням

За місцевим самоврядуванням здійснюється також державний контроль.

 

Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування

2. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 20. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Стаття 76. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед державою

1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

2. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Класифікація видів контролю за місцевим самоврядуванням з боку держави, його органами та посадовими особами:

  1. в залежності від форми контролю (загальний та галузевий);
    1. в залежності від суб’єктів, що здійснюють контроль (парламентський, президентський, судовий, з боку органів виконавчої влади)

До загального належить контроль за доцільністю та ефективністю виконання делегованої компетенції місцевого самоврядуванню.

 

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

                   від 9 березня 1999 р. N 339

Про затвердження Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади

1. Контроль за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади (далі — контроль) покладається на відповідні місцеві держадміністрації та Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а у випадках, передбачених законодавством, — на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи (далі — органи, що здійснюють контроль).

2. Контроль здійснюється шляхом аналізу актів органів місцевого самоврядування, надання органами місцевого самоврядування інформації про виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади, проведення перевірок діяльності виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві держадміністрації розробляють та затверджують щорічні плани здійснення контролю.

4. Райдержадміністрації контролюють здійснення виконавчими органами сільських, селищних і міських рад (міст районного значення), розташованих на території району, делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Облдержадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим контролюють здійснення виконавчими органами міських (міст обласного значення, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим) рад делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Облдержадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим мають право безпосередньо контролювати здійснення виконавчими органами сільських, селищних і міських рад (міст районного значення), розташованих на відповідній території, делегованих повноважень органів виконавчої влади.

У разі коли сільський, селищний, міський голова порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, перешкоджає здійсненню контролю за їх виконанням та в інших випадках, орган, що здійснює контроль, порушує у встановленому порядку питання про його відповідальність згідно із законодавством.

5. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи здійснюють контроль відповідно до повноважень та у порядку, визначеному законодавством.

6. Копії актів органів місцевого самоврядування, прийнятих з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, протягом 10 днів з дня їх прийняття надсилаються до органу, що здійснює контроль.

У разі виявлення невідповідності акта органу місцевого самоврядування, прийнятого з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, законодавству орган, що здійснює контроль, протягом трьох місяців надсилає органу місцевого самоврядування повідомлення про невідповідність акта.

7. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад один раз на півріччя до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом надсилають інформацію про виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади до органів, що здійснюють контроль. Форму такої інформації затверджує керівник органу, що здійснює контроль.

На вимогу органу, що здійснює контроль, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають надавати інформацію про виконання окремих делегованих повноважень.

8. Порядок, періодичність і терміни проведення перевірок здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад делегованих повноважень органів виконавчої влади визначаються керівником органу, що здійснює контроль.

9. У разі потреби за рішенням керівника органу, що здійснює контроль, можуть проводитися позапланові перевірки.

10. За рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації та за участю територіальних органів центральних органів виконавчої влади можуть проводитися комплексні перевірки здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад делегованих повноважень органів виконавчої влади та заслуховуватися інформація посадових осіб місцевого самоврядування про стан виконання повноважень органів виконавчої влади.

11. Термін проведення перевірки не повинен перевищувати 5 робочих днів. Продовження цього терміну допускається з дозволу керівника органу, що призначив перевірку.

12. За результатами перевірки оформляється акт за підписом осіб, які проводили перевірку. Акт передається керівникові органу, який призначив перевірку, а копія акта передається органу місцевого самоврядування, в якому проводилася перевірка.

13. Результати перевірки розглядаються виконавчим органом ради, а у разі потреби виносяться на розгляд сесії відповідної ради та доводяться до відома населення шляхом опублікування у місцевих засобах масової інформації.

14. Про прийняте рішення або вжиті заходи за результатами перевірки сільський, селищний, міський голова зобов’язаний у тижневий термін повідомити орган, що здійснював перевірку.

15. Керівник органу, що призначив перевірку, зобов’язаний у тижневий термін розглянути результати перевірки і вжити заходів для усунення порушень чи зловживань. У разі потреби матеріали передаються відповідним правоохоронним органам та вищестоящим органам виконавчої влади.

Про затвердження Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади / Постанова Кабінету Міністрів України
№339 від 09.03.1999

 

До галузевих видів контролю належить, перш за все, фінансовий, що здійснюється КРУ.

 

 

Стаття 2. Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби

 

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Про державну контрольно-ревізійну службу України / Закон України №2939-ХІІ

 

Серед інших видів галузевого контролю можна назвати екологічний, архітектурний, санітарно-епідеміологічний, за охороною праці, за здійсненням законодавства про охорону праці, антимонопольний, ветеринарний, захист прав споживачів, за цінами, енергозбереження, пожежний, земельний, за якістю лікарських засобів тощо.

Особливим різновидом володіє парламентський контроль за місцевим самоврядуванням, що здійснюється через інститут депутатського запиту, тимчасовіспеціальні та слідчі комісії, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Рахункову палату.

 

 

Стаття 15. Право народного депутата України на депутатський запит

1. Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

2. Депутатський запит — це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

3. Депутатський запит вноситься у письмовій формі народним депутатом, а у випадку, передбаченому пунктом 34 частини першої статті 85 Конституції України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, і розглядається на засіданні Верховної Ради України.

4. Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією п’ятою від її конституційного складу.

Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України.

5. Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов’язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у п’ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший, встановлений Верховною Радою України, строк.

Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зобов’язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, який вніс (які внесли) запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.

6. Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

7. На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов’язаний повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за три дні до їх розгляду.

8. Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс. Відповідь на депутатський запит, внесений групою народних депутатів, комітетом Верховної Ради України, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, підпис якого під запитом значиться першим, голові комітету Верховної Ради України. Відповідь надається в обов’язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об’єднання громадян, на ім’я яких було направлено запит.

9. Народний депутат, представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України мають право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. По відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п’ятої від конституційного складу Верховної Ради України.

10. При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні Верховної Ради України повинні бути присутні у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України, керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважувати інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обґрунтуванням.

11. За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення.

Стаття 16. Право народного депутата України на депутатське звернення

1. Народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об’єднань громадян з питань, пов’язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення — викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

2. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов’язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

3. Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов’язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.

4. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов’язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об’єднання громадян.

Про статус народного депутату України / Закон України №2790-ХІІ


Стаття 1. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі — Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15. Акти реагування Уповноваженого

Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.

Подання Уповноваженого — акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Закон України №776/97-ВР


Стаття 1. Статус Рахункової палати

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Рахункова палата є юридичною особою, має свою печатку із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України.

Місцезнаходженням Рахункової палати є місто Київ.

Стаття 2. Завдання Рахункової палати

Завданнями Рахункової палати є:

організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним законодавством України.

Про Рахункову палату / Закон України №315/96-ВР


 

 

В системі державного контролю за місцевим самоврядуванням представлений судовий контроль.

 

 

Стаття 2. Завдання суду

 

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Про судоустрій / Закон України №3018-ІІІ

 

За органами місцевого самоврядування також може здійснюватися президентський контроль.

 

 

Стаття 1. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим (далі — Представництво) є державним органом, утвореним відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України.

Стаття 7. Представництво має право:

а) порушувати у Верховній Раді Автономної Республіки Крим і Раді міністрів Автономної Республіки Крим, районних державних адміністраціях і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях в Автономній Республіці Крим питання про вжиття відповідних заходів щодо додержання Конституції і законів України, виконання указів і розпоряджень Президента України;

Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим / Закон України №1524-ІІІ

 

Крім контролю за діяльністю місцевого самоврядування може здійснюватися прокурорський нагляд, тобто самостійне встановлення об’єктивної інформації (без отримання звіту) та системне дослідження законності з правом надання обов’язкових для реагування вказівок або припинення (відміни) рішення. Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами місцевого самоврядування здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

 

 

Стаття 19. Предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Стаття 21. Протест прокурора

Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Стаття 22. Припис прокурора

Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Стаття 23. Подання прокурора

Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вносяться прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

Стаття 24. Постанова прокурора

У разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

Про прокуратуру / Закон України №1789-ХІ

 

4.4.4. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування

Відповідальність в місцевому самоврядуванні є відношенням між суб’єктом відповідальності (громадою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та державної влади) та правопорушником, до якого застосовують політико-юридичні санкції з негативними для нього наслідками.

Види відповідальності:

  1. конституційна-правова (політична), що полягає у достроковому припиненні повноважень, дострокових виборів, відміни рішень з метою відновлення конституційного правопорядку, забезпечення виконання повноважень та функцій органу публічної влади;
    1. адміністративна відповідальність, виникає для посадових осіб внаслідок адміністративних правопорушень. Метою цього виду відповідальності є виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі дотримання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
    2. кримінальна, що полягає у застосуванні судом від імені держави до посадової особи місцевого самоврядування, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання;
    3. цивільно-правова, що полягає у негативних майнових наслідках для органу або посадової особи з метою відшкодування задіяної шкоди;
    4. дисциплінарна, що полягає в обов’язку працівника відповідати перед роботодавцем за дисциплінарний проступок і зазнавати дисциплінарних санкцій, передбачених законодавством про працю. Метою дисциплінарної відповідальності є забезпечення внутрішнього розпорядку, виховання як самих порушників, так і інших працівників.

Відповідальність територіальної громади

В системи місцевого самоврядування територіальна громада є основним відповідальним суб’єктом, хоча це є предметом дискусії у правовій науці і чинним законодавством багато в чому не вирішено. Здебільшого від імені громади дії, пов’язані з реалізацією праводієздатності громади як юридичної особи, виконують органи місцевого самоврядування та посадові особи.

Громада є специфічним суб’єктом відповідальності, бо несе відповідальність фактично перед собою, крім того, на територіальну громаду розповсюджуються обмежене коло видів відповідальності.

Територіальна громада несе лише конституційно-правову та цивільну відповідальність. Конституційно-правова відповідальність територіальної громади виникає внаслідок скасування результатів виборів, скасування судом акту, прийнятого на місцевому референдумі, відміни результатів громадської експертизи, призупинення актів, прийнятих територіальною громадою органами державного нагляду тощо. Наприклад, якщо відбувся місцевий референдум наслідком якого було утворення нової територіальної громади, але це призвело до погіршення економічних умов існування старої громади, або нова громада не виявила економічної спроможності до існування то результати подібного референдуми та виборів можуть бути визнані недійсними, навіть за умов проведення цих заходів відповідно до закону.

Цивільна відповідальність наступає внаслідок банкрутства територіальної громади, внаслідок вилучення коштів з місцевого бюджету за рішенням суду на покриття задіяної органами місцевого самоврядування шкоди, через позбавлення права на володіння майном тощо. Так, шкода, заподіяна юридичним та фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до окресленого вище переліку видів відповідальності можна зазначити, що серед суб’єктів, що застосовує санкції такими правами відносно місцевого самоврядування володіє лише держава у вигляді органів суду.

Органами, що здійснюють контроль за територіальною громадою, є органи державної влади.

Відповідальність органів місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування несуть конституційно-правову (політичну) та цивільну відповідальність. Суб’єктами контролю виступають жителі, органи державної влади, голови територіальних громад.

Конституційно-правова відповідальність органів місцевого самоврядування перш за все має наслідком дострокове припинення повноважень представницьких органів місцевого самоврядування.

 

 

Стаття 78.

Дострокове припинення повноважень ради

1. Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках:

1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом;

2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

2. Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті ради за наявності підстав, передбачених ч. 1 цієї статті, та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень ради визначається законом про місцеві референдуми. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень ради визначається законом про місцеві референдуми.

3. Питання про дострокове припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті ради за рішенням місцевого референдуму може бути порушене сільським, селищним, міським головою, а також не менш як однією десятою частиною громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.

4. За наявності підстав, передбачених ч. 1 цієї статті, рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради, Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів ради може порушуватись перед Верховною Радою України сільським, селищним, міським головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації.

5. Порядок проведення позачергових виборів рад визначається законом про вибори.

6. Сільська, селищна, міська, районна в місті рада, повноваження якої достроково припинено за рішенням місцевого референдуму, а також рада, щодо якої Верховна Рада України прийняла рішення про проведення позачергових виборів, продовжує діяти до обрання нового складу відповідної ради.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Чи можуть бути достроково припиненні повноваження обласної ради за рішенням місцевого референдуму?

 

Крім цього, елементом конституційно-правової відповідальності рад є зупинення рішення ради відповідним головою територіальної громади, або прокуратурою, наслідком чого є їх відміна.

 

 

Стаття 59. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування

 

4. Рішення сільської, селищної, міської ради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов’язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Повноваження виконавчого комітету припиняються внаслідок його розпуску за рішенням відповідної ради.

 

 

Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

 

1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Крім цього, відповідальність виконкомів наступає в наслідок призупинення їх рішень головою або прокуратурою з наступним скасуванням їх рішень радою.

 

 

Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;

Стаття 59. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування

7. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Повноваження виконавчих органів рад припиняються внаслідок скасування їх рішень головою, виконкомом, радою, внесення протесту прокурора або прийняття рішення про ліквідацію.

 

 

Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

 

5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання;

6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради;

15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;

Стаття 52. Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради

2. Виконавчий комітет ради:

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Повноваження комісії ради припиняються внаслідок прийняття рішення про її ліквідацію.

 

 

Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; 

Стаття 47. Постійні комісії ради

14. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Повноваження виборчої комісії за порушення Конституції та законів України припиняються радою, яка її утворила.

 

 

Стаття 26 Організація роботи виборчої комісії

16. Рішення дільничної виборчої комісії, що суперечить законодавству України або прийняте з перевищенням її повноважень, може бути скасоване в установленому законом порядку відповідною територіальною виборчою комісією або судом. У такому разі територіальна виборча комісія має право прийняти рішення по суті питання.

17. Рішення територіальної виборчої комісії, що суперечить законодавству України або прийняте з перевищенням її повноважень, може бути скасоване в установленому законом порядку рішенням суду.

Стаття 28. Припинення повноважень виборчої комісії та члена комісії, який входить до її складу

2. Повноваження відповідної територіальної, дільничної виборчої комісії у разі порушення комісією Конституції України, цього та іншого законів України можуть бути достроково припинені органом, який її утворив, або за рішенням суду в установленому законом порядку

Про вибори депутатів Верховної Ради України Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів/ Закон України №1667-ІV

 

Відповідальність органу самоорганізації населення полягає у достроковому припиненні його повноважень.

 

 

Стаття 80. Дострокове припинення повноважень органів самоорганізації населення

1. Повноваження органу самоорганізації населення припиняються достроково у разі:

1) невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, її виконавчого комітету, загальних зборів громадян або невиконання своїх повноважень;

2) його саморозпуску.

2. Рішення про дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення приймається загальними зборами громадян, що утворили даний орган, або відповідною радою.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Цивільна відповідальність (негативні майнові наслідки) для органів місцевого самоврядування наступає, наприклад, внаслідок незаконних дій або бездіяльності представницьких, виконавчих органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, що тягне за собою матеріальні збитки.

Відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування

Посадові особи місцевого самоврядування несуть конституційно-правову, адміністративну, кримінальну, дисциплінарну відповідальність.

Конституційно-правова (політична) відповідальність голови територіальної громади наступає внаслідок дострокового припинення його повноважень.

 

 

Стаття 79. Дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради

 

1. Повноваження сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради вважаються достроково припиненими у разі:

1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;

2) припинення його громадянства;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом;

5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;

6) його смерті.

2. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

3. Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених частиною другою цієї статті можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми.

4. Рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймається сільською, селищною, міською радою як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.

5. За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільського, селищного, міського голови. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може порушуватись перед Верховною Радою України відповідною сільською, селищною, міською радою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації.

6. Порядок проведення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови визначається законом про вибори.

7. Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про це, а в разі призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови — в день обрання головою іншої особи.

8. Повноваження голови районної в місті, районної, обласної ради також припиняються достроково в порядку, передбаченому статтею 55 цього Закону.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Повноваження голови районної в місті, районної, обласної ради також можуть бути припинені достроково.

 

 

Стаття 55. Голова районної, обласної, районної у місті ради

 

4. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування.

5. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менше третини депутатів від загального складу ради.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Повноваження заступника голови районної в місті, районної, обласної ради також можуть бути припинені достроково.

 

 

Стаття 56. Заступник голови районної, обласної, районної у місті ради

 

2. Заступник голови ради може бути достроково звільнений з посади за рішенням ради, яке приймається шляхом таємного голосування. Питання про його звільнення може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради або голови ради.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

 

 

Стаття 50. Секретар сільської, селищної, міської ради

 

5. Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280-97-ВР

 

Повноваження члена виборчої комісії можуть бути також достроково припинені.

 

 

Стаття 28. Припинення повноважень виборчої комісії та члена комісії, який входить до її складу

 

1. Повноваження члена територіальної виборчої комісії припиняються з моменту обрання нового складу територіальної виборчої комісії.

2. Повноваження члена дільничної виборчої комісії припиняються одночасно з припиненням повноважень виборчої комісії.

4. Повноваження члена відповідної територіальної, дільничної виборчої комісії припиняються достроково у зв’язку з:

1) особистою заявою про складення повноважень члена комісії;

2) відкликанням його суб’єктом, який висунув члена комісії;

3) припиненням його громадянства України;

4) вибуттям на період до дня виборів за межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що тягне за собою неможливість виконувати обов’язки члена комісії;

5) реєстрацією кандидатом у депутати місцевої ради, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидатом у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, кандидатом у народні депутати України;

6) реєстрацією його довіреною особою кандидата у депутати місцевої ради або кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидата у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, кандидата у народні депутати України, представником партії (блоку), уповноваженою особою місцевої організації партії (блоку), офіційним спостерігачем;

7) систематичним невиконанням покладених на нього обов’язків, про що не менш як двічі приймалось рішення виборчою комісією, до складу якої входить особа;

8) порушенням ним законодавства України про місцеві вибори, що встановлено рішенням суду;

9) набранням щодо нього законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

10) набуттям ним членства в іншій виборчій комісії будь-якого рівня, що здійснює підготовку та проведення місцевих виборів, виборів народних депутатів України;

11) визнанням його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

12) його смертю.

6. Відповідна територіальна або дільнична виборча комісія може звернутися до органу, який її утворив, з мотивованим рішенням про заміну голови, заступника голови, секретаря або іншого члена комісії на підставі пункту 8 частини четвертої цієї статті, якщо за це проголосувало не менше двох третин членів комісії від її складу. Це рішення підлягає обов’язковому розгляду у строки, зазначені у частині п’ятій цієї статті.

8. У разі виникнення обставин, передбачених пунктами 1, 3, 5, 6, 9-12 частини четвертої цієї статті, повноваження члена комісії припиняються з моменту їх виникнення, а обставин, передбачених пунктами 2, 4, 7, 8, — з моменту прийняття рішення про припинення його повноважень органом, який сформував комісію.

Про вибори депутатів Верховної Ради України Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів/ Закон України №1667-ІV

 

Елементом політичної відповідальності депутатів місцевих рад є їх відклик виборцями, а також відкликання його політичною партією.

 

Вищий керівний орган політичної партії (виборчого блоку політичних партій) приймає рішення про відкликання та дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради (крім депутата сільської, селищної ради), якщо такий депутат не подав заяву до місцевої ради про входження його до складу депутатської фракції відповідної місцевої організації політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчими списками відповідної місцевої організації якої його було обрано депутатом місцевої ради, або вийшов зі складу депутатської фракції (подав особисту заяву про вихід зі складу депутатської фракції або перейшов в іншу депутатську фракцію, або відкликається з інших підстав, встановлених вищим керівним органом політичної партії (виборчого блоку політичних партій).

Повноваження депутата місцевої ради (крім депутата сільської, селищної ради) вважаються припиненими достроково з моменту прийняття відповідного рішення вищим керівним органом політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчими списками відповідної місцевої організації якої його було обрано депутатом місцевої ради.

Про статус депутатів місцевих рад/ Закон України №93-ІV

 

Конституційно-правова відповідальність полягає й у певному обмеженні щодо реалізації окремих прав відповідними суб’єктами місцевого самоврядування, зокрема, внаслідок відмови у реєстрації або скасуванні рішення про реєстрацію кандидатів у депутати або на посаду голів територіальних громад.

Кримінальна відповідальність особових осіб місцевого самоврядування полягає у застосуванні судом від імені держави до посадової особи місцевого самоврядування, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.

Адміністративна відповідальність виникає для посадових осіб внаслідок адміністративних правопорушень. Метою цього виду відповідальності є виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі дотримання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень. Адміністративна відповідальність настає за правопорушення, які не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Види адміністративних стягнень: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт.

Дисциплінарна відповідальність полягає в обов’язку працівника відповідати перед роботодавцем за дисциплінарний проступок і зазнавати дисциплінарних санкцій, передбачених законодавством про працю. Метою дисциплінарної відповідальності є забезпечення внутрішнього розпорядку, виховання як самих порушників, так і інших працівників. Існують два види дисциплінарного покарання: дисциплінарні стягнення та заходи дисциплінарного впливу (догана, звільнення).

Цивільна відповідальність для посадових осіб самоврядування виникає, наприклад, в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування, нанесенні моральної шкоди. Відповідно до Цивільного кодексу зазначена шкода може бути відшкодована за рахунок власних коштів відповідних посадових осіб.

^