Реформа земельного законодавства

І лише в обов’язковому порядку проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягають погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, тобто органи земельних ресурсів, які створені при місцевих радах тепер не вправі будуть погоджувати проекти землеустрою.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Прийнятий Закон, основною метою якого є скорочення строків та спрощення процедури оформлення земельних ділянок у власність, користування, зміни цільового призначення земельних ділянок, погодження та затвердження  проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сприятиме реалізації конституційних прав громадян та юридичних осіб на землю, поліпшенню інвестиційного клімату в Україні, забезпечить сприятливі умови для розвитку економіки та ведення бізнесу.

Також з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». З дня набрання чинності цього Закону землі державної та комунальної власності В Україні вважаються розмежованими. Так, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають в постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій. У державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, які відносяться до земель оборони; земельні ділянки, які використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; землі зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що отримали радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Якщо до прийняття Закону Земельним кодексом України було встановлено, що до повноважень органів виконавчої влади віднесено лише розпорядження земельними ділянками державної власності, то з набранням чинності Закону їм надано повний обсяг прав щодо реалізації прав власності на них.