Порядок ухода (предоставления) в отпуск государственных служащих

 

Застосування окремих положень нормативно-правових актів з питань надання відпустки

Основними законодавчими актами в Україні, які регламентують правовий аспект надання часу відпочинку і відпусток є:

- Конституція України (ст. 45)

- Кодекс Законів про працю України (ст. 66-84, ст. 179-182-1, ст. 211-218, ст. 252);  

- Закон України „Про державну службу” (ст. 20, ст. 35)

-Закон України „Про службу в органах місцевого   самоврядування” (ст. 21);  

Стаття 21. Оплата праці, відпустки та пенсійне забезпечення Посадовим особам місцевого самоврядування  надається  щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено  тривалішої  відпустки,   з   виплатою   допомоги   на оздоровлення у розмірі посадового окладу.  Посадовим особам,  які  мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад  10  років,  надається  додаткова  оплачувана відпустка  тривалістю  до  15  календарних  днів.  Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються  Кабінетом Міністрів України ( 250-94-п ).

- Закон України „Про відпустки”.

Закон України "Про відпустки" встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

 

?	Хто має право на відпустку?

            В Україні гарантовано право не лише на працю, а й на відпочинок.

Ст.45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про відпустки” право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором фізичної особи.

 

?	Чи має право працівник на відпустку у випадку звільнення?

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відпустки», за бажанням працівника в разі звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення (незалежно від підстав звільнення) йому, згідно зі ст.24 Закону України «Про відпустки», має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні  щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Законодавство не передбачає терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, і не містить заборони надавати їх у разі невикористання у відповідний період.

?	Які існують види відпусток?

 

Ст. 4 3акону України "Про відпустки" встановлено такі види відпусток :

1) щорічні відпустки:

• основна відпустка (ст. 6 Закону);

• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);

• додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (ст. 13-15 і 15-1 Закону);

3) творча відпустка (ст. 16 Закону);

4) соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону);

• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 Закону);

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону).

5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону)

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

6) До відпусток не належить --чорнобильська відпустка, що за своєю природою є пільгою і на яку не поширюються норми законодавства притаманні  іншим видам відпустки.

 (ст.20, 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") ;

 

?	Як визначається тривалість відпустки?

 

 

 

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості. Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти,  навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів згідно з Порядком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. №346.

Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Положення ст. 6 Закону України „Про відпустки” щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їхньої відпустки не може бути меншою за передбачену ч. 1, 7, 8 цієї статті.

     Так, для державних службовців встановлено тривалість щорічної основної відпустки 30 календарних днів (ст. 35 ЗаконуУкраїни «Про державну службу»); для суддів— 30 робочих днів, у перерахунку на календарні дні — 35 календарних днів (п. 5 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» 5.   Суддям   надається   щорічна   відпустка  тривалістю  30 робочих днів з наданням  додаткового  посадового  окладу.  Суддям, які мають  стаж  роботи  понад  10  років,   надається   додаткова 

оплачувана відпустка тривалістю 15  календарних  днів.  ); для прокурорів — 30 календарних днів (ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» Прокурорам і слідчим прокуратури надається щорічна  відпустка тривалістю  30  календарних  днів  з  оплатою  проїзду  до   місця відпочинку   і  у  зворотному  напрямку.  Атестованим  працівникам прокуратури, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад  10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю:

     після 10 років -  5 календарних днів,

     після 15 років - 10 календарних днів,

     після 20 років - 15 календарних днів.

     Прокурори і слідчі мають право безкоштовно  користуватися  за службовими  посвідченнями  на  території  України  всіма    видами транспорту міського,  приміського  і  місцевого  сполучення  (крім таксі); для журналістів— 36 календарних днів (ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» Журналісти мають  право  на  щорічну  відпустку тривалістю 36 календарних  днів  та  санаторно-курортне  лікування  за   рахунок
власників    (засновників,    співзасновників)   засобів   масової інформації.).

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, установі чи організації.

Згідно з ч.6 ст. 10 Закону України «Про відпустки» в разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч.7 цієї статті. (Стаття 10. Порядок надання щорічних відпусток Щорічна додаткова  відпустка,  передбачена  статтею  7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад  щорічну  основну  відпустку  за  однією  підставою, обраною працівником.   Порядок  надання  додаткової відпустки  з  кількох підстав  встановлює  Кабінет  Міністрів  України.  Щорічні додаткові  відпустки  за  бажанням  працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не  може  перевищувати  59  календарних  днів,  а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з  таким розрахунком,  щоб вони були використані,  як правило,  до закінчення робочого року.  Право працівника на щорічні основну  та  додаткові  відпустки повної  тривалості  у  перший  рік  роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. 

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток  до закінчення   шестимісячного   терміну   безперервної   роботи   їх тривалість визначається пропорційно до  відпрацьованого  часу,  за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті. Щорічні відпустки     повної     тривалості    до    настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи  на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

     1)жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та
пологами або після неї,  а також жінкам,  які мають двох і  більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

     2) інвалідам;

     3) особам віком до вісімнадцяти років;

     4) чоловікам,  дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

     5)особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони Були прийняті на роботу  протягом  трьох  місяців,  не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

     6) сумісникам  -  одночасно  з  відпусткою за основним місцем роботи;

     7)працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання   дипломних,  курсових,  лабораторних  та  інших  робіт, передбачених навчальною програмою;

     8) працівникам,  які  не  використали  за  попереднім  місцем роботи  повністю  або  частково  щорічну  основну  відпустку  і не одержали за неї грошової компенсації;

     9) працівникам,    які    мають    путівку   (курсівку)   для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

     10) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

     11) в   інших    випадках,    передбачених    законодавством, колективним або трудовим договором. Працівникам,  діти  яких  у  віці  до  18  років вступають до навчальних  закладів,  розташованих  в  іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних  днів)  для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше  дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини. ( Статтю 10 доповнено частиною згідно із Законом N 2622-IV ( 2622-15 ) від 02.06.2005 )
 Щорічні відпустки  за  другий  та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в  будь-який  час  відповідного  робочого року. Черговість надання   відпусток  визначається  графіками,  які затверджуються  власником  або  уповноваженим   ним   органом   за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим   на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх  працівників.  При  складанні  графіків ураховуються інтереси виробництва,  особисті  інтереси  працівників та можливості для їх відпочинку.  (  Частина  дев'ята  статті  10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 ) Конкретний   період   надання  щорічних  відпусток  у  межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником
або   уповноваженим   ним   органом,  який  зобов'язаний  письмово повідомити  працівника  про дату початку відпустки не пізніш як за два  тижні  до  встановленого  графіком  терміну. ( Частина десята статті  10  із  змінами, внесеними  згідно  із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000 )
Власник або  уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам. Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для  нього час надаються:

1) особам віком до вісімнадцяти років;

     2) інвалідам;

     3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

     4) жінкам,  які  мають  двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

     5) одинокій матері (батьку),  які виховують дитину без батька (матері);  опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично  виховують  одного  або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

     6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

     7) ветеранам праці та  особам,  які  мають  особливі  трудові заслуги перед Батьківщиною;

     8) ветеранам війни,  особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною,  а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту" ( 3551-12 );

     9) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

     10) в    інших    випадках,    передбачених   законодавством, колективним або трудовим договором. Керівним,    педагогічним,   науковим,   науково-педагогічним працівникам,  спеціалістам  навчальних  закладів щорічні відпустки
повної  тривалості  у  перший  та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.  Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від  виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.Працівникам, які   навчаються   в  середніх  загальноосвітніх
вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання  при  загальноосвітніх  школах,  щорічні  відпустки за їх бажанням надаються  з  таким  розрахунком,  щоб  вони  могли  бути використані до початку навчання в цих закладах. Працівникам художньо-постановочної    частини    і    творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості  надаються в  літній період  у  кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

 

Таблиця 1. Тривалість щорічних відпусток

№ п/п	Кому надають (категорія працівників)	Тривалість (календарних днів)	Особливості	Підстава для надання відпустки
1.	Державним службовцям	30 (якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки)	До відпустки виплачують допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати (п.2 постанови КМУ від 09.03.2006р. №268)	ст. 35 Закону України „Про державну службу” від 16.12.1993р. №3723-XII
2.	Посадовим особам органів місцевого самоврядування	30 (якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки)	До відпустки виплачують допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати (п.2 постанови КМУ від 09.03.2006р. №268)	ст. 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001р. №2493-III
3.	Особам, які працюють (перебувають у відрядженні) на території радіоактивного забруднення (пропорційно до відпрацьованого на цих територіях часу):		Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати:	ст.47 Закону України №796 XII, 28.02.1991р., „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
	- у зонах відчуження та обов’язкового відселення	44*	56 календарних днів
	- у зоні гарантованого добровільного відселення	37*	49 календарних днів
	- у зоні посиленого радіологічного контролю	30*	42 календарних днів
4	Військовослужбовцям строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи	Не менше 30	Без урахування часу проїзду	ст. 25 Закону України №796 XII, 28.02.1991р., „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Пункт 2 постанови КМУ від 09.03.2006р. №268 

  3)  надавати  працівникам  матеріальну допомогу для вирішення
соціально-побутових   питань  та  допомогу  для  оздоровлення  при наданні   щорічної   відпустки   у   розмірі,   що   не  перевищує середньомісячної  заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення   військовослужбовців,  осіб  начальницького складу). { Підпункт 3 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 984 ( 984-2006-п ) від 19.07.2006 }

* Зазначені відпустки надаються без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством України. В усіх випадках тривалість щорічної відпустки не повинна бути меншою за передбачену законодавством України для будь-якої категорії працівників. За працівниками, які отримують відпустку більшої тривалості, ніж передбачено цим Законом, її тривалість зберігається.

 

?	Яким категоріям працівників надаються щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві?

Відповідно до ч.7 ст. 10 Закону України „Про відпустки», щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

2) інвалідам;

3) особам віком до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних,  курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається, щорічна відпустка або її частина (не менше як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. 

 

?	Як розраховується тривалість відпустки?

Згідно із ст.5 Закону України „Про відпустки” тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується у календарних днях. Святкові та неробочі дні, перелічені в ст. 73 КЗпП України, не враховують при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Ось ці свята:

1 січня – Новий рік;

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1і 2 травня – День Міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День Незалежності України;

один день (неділя) Великдень;

один день (неділя) Трійця.

Якщо на період відпустки припадає будь – яке із названих свят (чи навіть декілька), то фактично її тривалість збільшується на кількість таких святкових днів.

?	Який порядок надання щорічних відпусток працівникам підприємств, установ чи організацій?

            Черговість надання відпусток визначається графіками, які складаються працівниками кадрової служби і затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Закон України «Про відпустки» не встановлює строку затвердження графіків надання відпусток. Однак в Україні продовжують діяти Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20 липня 1984 р. П.20 цих Правил передбачає, що графіки відпусток складаються на кожен робочий рік не пізніше 5 січня поточного року

При складанні графіків ураховуються інтереси установи, організації виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

При наданні відпусток державному службовцю, посадовій особі місцевого самоврядування, кадрова служба зобов’язана внести відповідні записи до розділу ІV особової картки (форми П-2 ДС).

 

?	Який порядок поділу на частини щорічних відпусток працівникам підприємств, установ чи організацій?

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про відпустки” та ст. 79 КЗпП, поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році (ст. 20 Закону України „Про державну службу”).

 

?	Чи можливе перенесення щорічної відпустки за бажанням працівника підприємства, установи чи організації?

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відпустки" щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

1) коли роботодавець порушив термін письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (як того вимагає ч. 11 ст. 10 Закону „Про відпустки”);

2) у разі несвоєчасної виплати роботодавцем відпускних (нагадаємо: згідно зі ст. 21 Закону України „Про відпустки” їх виплачують як мінімум за три дні до початку відпустки).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у випадку:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої листком непрацездатності;

2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо за законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням зарплати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Власник зобов’язаний перенести термін відпустки у зазначених вище випадках незалежно від бажання працівника. Також у названих вище чотирьох випадках термін щорічної відпустки працівникові повинні подовжити, тобто, якщо причини, що зумовили перенесення щорічної відпустки на інший період настали вже після того, як вона почалася, то її невикористану частину надають після закінчення дії причин, які її перервали.

За згодою сторін невикористану частину можна перенести на інший період, але з додержанням вимог ст. 12 Закону України „Про відпустки”.

 

?	За яких умов можливе перенесення щорічної відпустки на інший строк за ініціативою власника?

            Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відпустки" щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки не менше 24 календарних днів буде використана в поточному році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий її термін встановлюють за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог ст. 12 цього Закону.

Підкреслимо, що власникам заборонено не пускати працівника у щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років підряд. За порушення трудового законодавства передбачена адміністративна відповідальність (див. ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

 

?	Чи має право працівник на щорічну відпустку у випадку переведення на інше місце роботи?

За бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну  відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки надається грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

 

?	Як визначається тривалість додаткової відпустки в зв’язку із навчанням у вищому навчальному закладі?

Тривалість додаткових відпусток у зв’язку з навчанням у ВНЗ працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва визначається відповідно до ст.15 Закону України „Про відпустки”.

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки впродовж навчального року:

1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах: першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів, третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів, незалежно від рівня акредитації за заочною формою навчання – 30 календарних днів;

2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів, третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання 40 календарних днів;

3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;

4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації – чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

Згідно із ст. 252 КЗпП на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 6 календарних днів (із збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу).

 

?	Які документи необхідні для оформлення навчальної відпустки працівникові підприємства, установи чи організації?

Отримавши виклик на сесію працівник – студент вправі звернутися до керівника державного органу з проханням про навчальну відпустку. Для цього йому достатньо написати заяву приблизно такого змісту: „Прошу надати мені додаткову оплачувану відпустку терміном на 20 календарних днів з 01 лютого 2006 року по 20 лютого 2006 року для участі в екзаменаційні сесії в Київському педагогічному університеті. Довідка – виклик від 11.01.06р. за № 28/01-2006 додається.”

Крім заяви, обов’язково подають довідку – виклик, де мають бути зазначені:

- номер і дата видачі;

- найменування і рівень акредитації навчального закладу;

- форма навчання (вечірня, заочна);

- курс і спеціальність (факультет, відділення), на якому навчається студент;

- прізвище, ім’я та по батькові студента;

- підстава для виклику (екзаменаційна сесія, складання держіспитів, захист дипломного проекту та ін.);

- період сесії, визначений навчальним планом закладу освіти;

- інформація про успішність навчання.

 

?	Який порядок надання навчальної відпустки працівникові підприємства, установи чи організації?

На основі заяви працівника та довідки – виклику (термін якої необхідно перевірити з точки зору дотримання термінів, встановлених в ст.13 – 15 Закону України „Про відпустки”) видається наказ про надання працівнику оплачуваної навчальної відпустки.

Таку відпустку працівник може взяти незалежно від строку його безперервної роботи в перший рік на цьому підприємстві. Працівники – студенти, які успішно навчаються, вправі розрахувати на щорічну відпустку повної тривалості навіть у перші 6 місяців роботи на даному підприємстві, якщо вони хочуть приєднати її до навчальної (ст. 10 Закону України „Про відпустки” та ст. 212 КЗпП). Більш того, коли навчальна відпустка збігається із щорічною, то останню за згодою сторін переносять на інший період або за бажанням працівника надають невикористану частину після закінчення навчальної відпустки (ст. 11 Закону України „Про відпустки”).

Відпустку у зв’язку із навчанням не можна накопичувати або ділити, переносити на інший період, а також брати в рахунок наступного року. Оскільки тривалість навчальних відпусток встановлюють навчальні заклади згідно з навчальним планом, вона може бути меншою, ніж гарантовано законодавством для відповідного року навчання. Але за невикористані дні навчальної відпустки, на відміну від щорічної, грошової компенсації не виплачують (у т. ч. і при звільненні).

 

?	Яким категоріям працівників гарантується право на оплачувану відпустку у зв’язку із навчанням?

Право на додаткову оплачувану відпустку гарантовано працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва, коли вони одержують від навчального закладу довідку-виклик на сесію. Причому незалежно від того, навчаються вони за профілем діяльності підприємства або зовсім за іншою спеціальністю. Тими, хто успішно навчається, визнають студентів, у яких немає оцінок "незадовільно" за підсумками семестрового контролю. Хоча законодавчо це не встановлено, такий висновок можна зробити на підставі Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.93 р. № 161. Тобто, це ті студенти, які під час сесії склали всі передбачені іспити та заліки. Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 06.09.05 р. № 09-402 уточнює, що успішним вважають навчання студентів, які не лише не мають академічної заборгованості за минулий курс, але й до початку наступної сесії виконали з позитивною оцінкою не менше 75% контрольних робіт, а 25% контрольних і курсових, що залишилися, подали для рецензії.

Ці відомості (принаймні про відсутність академзаборгованості) містить завірена ВНЗ довідка про участь у лабораторно-екзаменаційній сесії (друга відрізна частина довідки-виклику, яку працівник повертає в установу чи підприємство). Якщо працівник-студент не склав за період сесії якихось іспитів, то наступну навчальну відпустку йому не оплатять.

Планування навчального процесу входить до компетенції винятково навчального закладу і саме йому належить право розподіляти тривалість навчальної відпустки протягом навчального року, тому установа чи підприємство зобов'язані надавати й оплачувати навчальні відпустки в строки, обумовлені ВНЗ (лист Мінпраці від 06.06.03 р. № 013-738-25). Ненадання відпустки у цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю.

 

?	Чи здійснюється працівникам оплата за проїзд до місця знаходження вищого навчального закладу?

Працівникам, які навчаються у ВНЗ із вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження ВНЗ і назад 1 раз на рік на установчі та екзаменаційні сесії оплачується у розмірі 50% вартості проїзду (ст. 219 КЗпП). У такому самому розмірі оплачують і проїзд для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) і складання державних іспитів.

Таким чином, поїздку для захисту дипломного проекту або складання держіспитів можна оплатити, навіть якщо протягом року працівнику вже компенсували проїзд на екзаменаційну сесію.

Оплачувати студенту дні проїзду на сесію державний орган не зобов’язаний, йому надають лише додаткову оплачувану навчальну відпустку згідно ст. 15 Закону України „Про відпустки”. За період проїзду працівника до місця розташування вищого навчального закладу ніякої оплати підприємство не провадить, на час проїзду на сесію до вищого навчального закладу працівник може взяти або частину основної щорічної оплачуваної відпустки (ст.10 Закону України „Про відпустки” або відпустку без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону України „Про відпустки”).

?	Що таке соціальна відпустка та який порядок її надання працівнику підприємства, установи чи організації?

Соціальні відпустки надаються відповідно до ст.17, 18, 19, 20 Закону України „Про відпустки” та ст. 179-182-1, КЗпП.

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних днів;

2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд. Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у ч. 3 цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст.73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у ч.3 ст.18 Закону України „Про відпустки”, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у ч.3 ст.18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені ст.6, 7 і 8 Закону України „Про відпустки”, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст.11 цього Закону.

 

?	Який порядок надання відпустки для працівників з дітьми?

Почнемо цитатою зі ст. 19 Закону України

Ст. 19 Закону України „Про відпустки” передбачено, що „жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів", перелічених у ст. 73 КЗпП.

Тобто правом на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів користуються працюючі:

1) жінка, яка має двох та більше дітей віком до 15 років;

2) жінка, яка має дитину-інваліда;

3) жінка, яка усиновила дитину;

4) одинока мати;

5) батько, який виховує дитину без матері (у тому числі, коли мати тривалий час знаходиться у лікувальному закладі);

6) особа, яка взяла дитину під опіку.

Іноді працівника підприємства водночас можна віднести до кількох груп. На такий випадок діє правило: "за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів". Одинока мати має право на додаткову відпустку лише до досягнення дитиною 18 років. Право на додаткову відпустку для працівників з дітьми виникає кожного року, незалежно від відпрацьованого терміну на підприємстві.

Однак у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.05 р. № 36-455 дано наступне пояснення: "Якщо працівник із будь-яких причин не скористався своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати її... Чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей".

До особливостей надання додаткових відпусток на дітей можна віднести наступні:

1) їх надають понад тривалість основної щорічної відпустки.

2) відкликати працівника з такої відпустки не можна, адже це не передбачено Законом України „Про відпустки” (у ст.12 йдеться тільки про щорічні відпустки);

3) відповідно до ст. 20 Закону „Про відпустки” додаткові відпустки на дітей можна перенести або продовжити у порядку, визначеному у ст. 11 Закону України „Про відпустки”;

4) таку відпустку не переносять, якщо працівника переводять на інше підприємство. Йому при звільненні мають виплатити компенсацію або можуть надати можливість відбути цю відпустку. 

 

?	Які особи підпадають під категорію "одинока мати" при встановленні додаткової відпустки для працівників з дітьми?

У ст.10 Закону України „Про відпустки” передбачено, що: щорічні відпустки надають у зручний час одиноким матерям (батькам), які виховують дитину без батька (матері).

Міністерство праці і соціальної політики України у листі від 20.04.05 р. №36-152 для цілей ст.19 Закону України „Про відпустки” визначив статус одинокої жінки як такої, що :

- не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблений за вказівкою матері;

- є вдовою;

- виховує дитину без батька (у тому числі розведена жінка, що виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але новий чоловік не усиновив її дитини).

Таке визначення терміну "одинока мати" застосовується лише для надання пільг і гарантій, установлених КзпП України щодо відпусток.

 

?	Які відпустки надаються державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування?

Державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про державну службу” та ст.21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування” постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року №250 „Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток” установлено, що державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарні дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною основною відпусткою згідно із установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.

На підставі роз’яснень, викладених у листі Міністерство праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби України від 27.01.99 №13-294 виникнення права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94р. №250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.

Додаткова оплачувана відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток, передбачених ст.4 Закону України „Про відпустки”. Тому право на таку відпустку у перший рік роботи державного службовця настає за наявності права на основну відпустку повної тривалості.

У разі використання додаткової відпустки за стаж державної служби чи її компенсації за попереднім місцем роботи, за новим місцем роботи вона не надається.

Таблиця 2. Тривалість додаткових щорічних відпусток.

 

№п/п	Кому надають (категорія працівників)	Тривалість (календар-них днів)	Особливості	Підстава надання відпустки
1.	Державним службовцям зі стажем роботи:		Порядок і умови надання встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1994р. №250. Ці додатково оплачувальні відпустки надають одночасно із щорічною відпусткою відповідно до встановленого щорічного графіка або за згодою сторін окремо від неї	ст. 35 Закону України „Про державну службу” від 16.12.1993р. №3723-XII
	- 10 років	5
	- 11 років	7
	- 12 років	9
	- 13 років	11
	- 14 років	13
	- 15 років і більше	15
2.	Посадовим особам органів місцевого самоврядування, які мають стаж роботи в цих органах:		Порядок і умови надання встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1994р. №250. Ці додатково оплачувальні відпустки надають одночасно із щорічною відпусткою відповідно до встановленого щорічного графіка або за згодою сторін окремо від неї	ст. 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001р. №2493-III
	- 10 років	5
	- 11 років	7
	- 12 років	9
	- 13 років	11
	- 14 років	13
	- 15 років і більше	15

 

 

?	Який порядок надання відпустки без збереження заробітної плати?

Питання надання відпустки без збереження заробітної плати регулюється розділом VI Закону України „Про відпустки”. Трудове законодавство розрізняє два види її надання:

 — обов'язкова – для визначених категорій працівників або за конкретних обставин (ст.25 Закону України "Про відпустки");

— і за домовленістю сторін – для всіх співробітників (ст.26 Закону України "Про відпустки"). Згода роботодавця на надання відпустки без збереження заробітної плати необхідна у випадку домовленості сторін.

Перелік випадків, коли працівникам надають відпустку обов'язково, перелічено в ст. 25 Закону України „Про відпустки” (цією ж статтею регулюється тривалість відпусток).

 

Таблиця 3. Тривалість відпусток без збереження зарплати.

 

№ п/п	Категорії осіб, що мають право на надання відпустки без збереження зарплати в обов’язковому порядку	Тривалість відпустки
1.	Мати або батько, який виховує дітей без матері (в тому числі у при тривалому перебуванні її в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда	до 14 календарних днів щорічно
2.	Чоловік, дружина якого перебуває в післяпологовій відпустці	до 14 календарних днів
3.	Мати або батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, а також жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда чи яка усиновила дитину, одинока матір, батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі0	тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку
4.	Ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи, на яких поширюється  чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"	до 14 календарних днів щорічно
5.	Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною	до 21 календарного дня щорічно
6.	Пенсіонери за віком та інвалідам III групи	до 30 календарних днів щорічно
7.	Інвалідам I та II груп	до 60 календарних днів щорічно
8.	Особи, які одружуються	до 10 календарних днів
9.	Працівники у разі смерті рідних по крові або по шлюбу:
	чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер	до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для  проїзду до місця поховання та назад
	інших рідних	до 3 календарних днів без урахування  часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
10.	Працівники для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду	тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів
11.	Працівники для завершення санаторно-курортного лікування	тривалістю, визначеною у медичному висновку
12.	Працівники, допущені до вступних іспитів у вищі навчальні заклади	15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад
13.	Працівники, допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки	тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
14.	Сумісники	на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи
15.	Ветерани праці	до 14 календарних днів щорічно
16.	Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію	до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи
17.	Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають  до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості	12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі

За домовленістю сторін надають відпустку без збереження заробітної плати „за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік" (ст. 26 Закону України „Про відпустки”).

 

?	Чи підлягає перенесенню або продовженню додаткова відпустка, що надається згідно зі ст. 20, 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якщо працівник під час цієї відпустки перебував на листку непрацездатності?

п.22 ст.20 і п.1 ст.21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надано право особам, віднесеним до категорії 1-2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на використання чергової відпустки в зручний для них час, а також на додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 робочих днів (16 календарних) днів на рік. Ця відпустка є гарантованою державою пільгою, а тому роботодавець зобов'язаний забезпечити це право працівника впродовж року.

Названа відпустка не належить до виду щорічних, визначених п.1 ст.4 Закону "Про відпустки", тому на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для щорічних відпусток. Згідно зі ст.11 цього Закону саме щорічну відпустку має бути перенесено на інший період або продовжено в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку.

Відповідно до зазначеного додаткова відпустка, передбачена ст. 20 і 21 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не підлягає перенесенню на інший період. Перенесення цієї відпустки з незалежних причин на другий рік теж не допускається.

 

?	Чи переноситься додаткова відпустка, надана особі, віднесеній до категорії 1 або 2 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, якщо така відпустка припадає на святкові дні?

Згідно з п.22 (1) ст.20 (21) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам, яких віднесено до категорії 1 та 2, передбачено використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком на 14 робочих (16 календарних) днів на рік. Ця відпустка є гарантованою  державою пільгою і не належить до щорічних, визначених п.1 ст.4 Закону України «Про відпустки», на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для щорічних відпусток.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про відпустки» саме щорічну відпустку має бути перенесено на інший період або продовжено в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку.

Відповідно до зазначеного додаткова відпустка, передбачена ст.20 і 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не підлягає перенесенню на інший період.

 

?	Якої загальної тривалості має бути надано відпустку державному службовцю VI категорії, якщо станом на 1 січня 2007 року стаж його державної служби становить 13 років один місяць і він є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії?

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну службу" державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Крім щорічної відпустки державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, відповідно до ч. 2 цієї статті надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткової оплачуваної відпустки встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 №250 "Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток". Згідно з цим Порядком державним службовцям (посадовим особам місцевого самоврядування), які мають стаж державної служби (служби в органах місцевого самоврядування) понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю п'ять календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на два календарних дні за кожний наступний рік.

Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком, або за згодою сторін окремо від неї. Право на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість залежать лише від наявності в державного службовця відповідного стажу державної служби, а тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку в разі звільнення державного службовця залежать лише від наявності в державного службовця стажу державної служби, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.

Тривалість щорічної і додаткової оплачуваної відпусток за стаж роботи не залежить від категорії посад державних службовців. Тому за стаж роботи державного службовця більше 13 років тривалість додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби становитиме 11 календарних днів. Крім того, якщо державний службовець є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи і йому встановлено категорію ІІ, згідно зі ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", він має право на додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

Отже, за викладених умов державний службовець матиме право на щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів, на додаткову відпустку за стаж державної служби – 11 календарних днів, а також на додаткову відпустку, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, - 16 календарних днів. Усього відпустка становитиме 57 календарних днів.

 

?

Невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби 14 років, який виповнився в 2006 році, було використано в лютому 2007 року тривалістю 13 календарних днів. Чи мав право державний службовець на використання в 2007 році додаткової відпустки за 2006 рік за стаж державної служби 14 років та додаткової відпустки за 2007 рік, якщо стаж роботи на час надання відпустки становив 14 років 8 місяців?

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 №250 державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю п'ять календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на два календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям надаються одночасно із щорічною відпусткою за встановленим графіком або за угодою сторін окремо від неї. Отже, виникнення в державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість прямо залежать від наявності в державного службовця відповідного стажу державної служби.

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку (в тому числі додаткову оплачувану відпустку державного службовця) за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено терміну давності після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їхнього невикористання.

Якщо працівник бере невикористану додаткову оплачувану відпустку за минулий період у поточному році, вона надається тривалістю, на яку мав право державний службовець відповідно до стажу державної служби за минулий період. За угодою між працівником і роботодавцем додаткові оплачувані відпустки за стаж державної служби за минулий і поточний періоди може бути надано одночасно.

У наведеному випадку державний службовець мав право на використання в лютому 2007 року додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 13 календарних днів за стаж державної служби 14 років. Право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів настане в працівника лише з дати виповнення 15 років стажу державної служби.

 

?	Чи має право одинока мати, що має дитину-інваліда, отримати додаткову соціальну відпустку, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки» за двома підставами тривалістю 14 календарних днів?

Згідно зі ст.19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю сім календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст.73 КЗпП України).

За наявності кількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Відповідно до зазначеного підставами слід вважати умови, визначені ч.1 цієї статті, а саме:

-         наявність двох або більше дітей віком до 15 років;

-         наявність дитини-інваліда;

-         наявність усиновленої дитини;

-         наявність дитини під опікою;

-         наявність дитини в одинокої матері;

-         наявність у батька дитини, яку він виховує без матері.

Коли підстави збігаються, може бути застосовано лише одну з них, тобто конкретну дитину може бути враховано лише за однією з перелічених підстав.

Якщо одинока мати має одну дитину-інваліда, їй надається така відпустка за однією підставою, оскільки підстави ( наявність у жінки-інваліда та в одинокої матері дитини) збігаються.

Наявність в одинокої матері двох дітей, з яких одна – дитина – інвалід, дає право на цю відпустку за двома підставами.

 

?

Чи має право жінка (державний службовець), яка у квітні 2004р. стала до роботи після відпустки для догляду за дитиною  до трьох років, на соціальну відпустку за 2004р. тривалістю сім календарних днів як жінка, котра працює та виховує двох дітей віком до 15 років? Жінку, яка розлучилася з чоловіком у листопаді 2004р., прийнято на державну службу 1 грудня 2004р. До серпня 2005р. вона одержувала допомогу по догляду за дитиною до трьох років і працювала. Чи має вона право на таку відпустку як одинока мати за 2004 і 2005рр.?

Зазначена відпустка є соціальною і надається в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік, працівник може використовувати її в повному обсязі незалежно від відпрацьованого часу в цьому році чи від дати розірвання шлюбу.

Ураховуючи викладене, жінка, яка має двох дітей віком до 15 років і стала до роботи після відпустки для догляду за дитиною, має право в цьому році на додаткову соціальну відпустку, передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки», оскільки на час подання заяви про оформлення такої відпустки вона вже працювала. Так само й одинока мати, яка в період перебування у відпустці для догляду за дитиною стала до роботи на умовах неповного робочого часу, має право на зазначену додаткову відпустку. При цьому вони можуть скористатися нею, якщо в році, за який просять надати цю відпустку, мають стаж роботи хоча б один день.

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною певного віку або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток. Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

 Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей Жінці,  яка  працює  і  має  двох  або  більше дітей віком до 15  років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері,  батьку,  який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також
особі,  яка  взяла  дитину  під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана  відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових  і  неробочих  днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України 

 За наявності  декількох підстав для надання цієї відпустки її
загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

 

?

Жінка має двох дітей, на старшу дитину (1991р. народження) одержує допомогу як одинока мати, другу дитину (2002р. народження) народжено в шлюбі. Чи має вона право на додаткову соціальну відпустку за двома підставами? Чи має право одинока мати, яка має двох дітей віком 12 і 14 років, на додаткову відпустку, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», тривалістю 14 календарних днів?

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про відпустки» за наявності кількох підстав для надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Відповідно до зазначеного як підстави слід вважати умови, визначені ч.1 цієї статті, а саме, наявність: двох або більше дітей віком до 15 років; дитини-інваліда; усиновленої дитини; дитини під опікою; дитини в одинокої матері; у батька дитини, яку він виховує без матері.

Якщо підстави збігаються, може бути застосовано лише одну з них, тобто конкретну дитину може бути враховано лише за однією з перелічених підстав.

Якщо жінка має дитину, не всиновлену другим чоловіком й уклала шлюб, від якого має другу дитину віком до 15 років, їй надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю сім календарних днів за однією підставою, наприклад, як одинокій матері. Друга підстава (наявність двох дітей віком до 15 років) не береться до уваги, оскільки старшу дитину не може бути повторно враховано, її вже враховано для надання цього виду відпустки за іншою підставою.

Якщо одинока мати має двох дітей віком до 18 років, їй надається зазначена додаткова відпустка тривалістю сім календарних днів за кожну дитину.

 

?	Чи має право на додаткову соціальну відпустку вдівець, що виховує трьох дітей, двоє з яких повнолітні, а одному 16 років?

За ст. 19 Закону України «Про відпустки», ст.182-1 КЗпП жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері ( в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю сім календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст.73 КЗпП України).

Згідно зі ст.186-1 КЗпП гарантії, визначені ст.56, 176, 177, ч.3-8 ст.179, ст.181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).

До категорії «батько, який виховує дитину без матері» (одинокий батько) належать: чоловік, який не перебуває в шлюбі і в свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівець чи розлучений чоловік, що виховує дитину без матері.

Право на таку відпустку залежить від віку дитини. Ст.19 Закону України «Про відпустки» визначено як вік дітей тільки для такої категорії, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, всиновленої дитини, дитини під опікою, дитини в одинокого батька (матері) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває  прав повнолітньої раніше.

Отже, одинокий батько має право на додаткову оплачувану відпустку, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», до досягнення дитиною повноліття.

 

?	Як визначається черговість надання відпусток?

Черговість надання відпусток визначається графіками (абз. 4 ст. 79 КЗпП), які є обов’язковими для виконання як роботодавцем, так і працівником. Згідно з п. 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій граничним терміном складання графіків відпусток на кожний календарний рік є 5 січня поточного робочого року.

Графіки обов’язково повинні бути доведені до відома всіх працівників. 

Конкретний період відпустки узгоджується між працівником і роботодавцем  (абз. 5 ст. 79 КЗпП; ч. 10 ст. 10 Закону "Про відпустки"). Працівник ознайомлюється з терміном відпустки з наказу про надання відпустки, який складається на підставі заяви кожного працівника підприємства. 

При складанні графіків необхідно враховувати інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і можливості їх відпочинку. Також слід пам’ятати про низку законодавчих вимог щодо заборони ненадання відпусток повної тривалості (ст. 76 та абз.5 ст. 80 КЗпП;  ст. 7, 8 і ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відпустки").

Згідно з ч. 1 ст. 41 КУпАП за порушення цих вимог посадова особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

 

?	Чи може бути перенесений термін надання відпустки, передбачений графіком?

Надання відпустки здійснюється на підставі обов’язкового для дотримання як власником, так і працівником графіка відпусток. Але можливе виникнення обставин, що змушують перенести щорічну відпустку.

Такі обставини можна поділити на три групи:

– які виникають з ініціативи працівника (ч. 1 ст. 80 КЗпП, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про відпустки");

– пов’язані з настанням непередбачених обставин (ч. 2 ст. 80 КЗпП, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відпустки");

– пов’язані з виявом ініціативи роботодавцем (ч. 3 ст. 80 КЗпП, ч. 3 ст. 11 Закону України "Про відпустки").

Для всіх перелічених вище обставин загальними є такі моменти:

– новий термін відпустки підлягає погодженню між працівником і роботодавцем (ч. 4 ст. 80 КЗпП і ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відпустки");

– якщо причини, що обумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, що перервали її, або за погодженням сторін переноситься на інший період з дотриманням вимог ст. 12 Закону "Про відпустки".

 

?	Працюю в сільраді на посаді бухгалтера з 24 лютого 2004 року. У відпустку за перший рік роботи пішла в березні 2005 року. Чи маю право за наступний робочий рік отримати відпустку в листопаді чи грудні цього року?

Щорічна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який на відміну від календарного, обчислюється з дня прийняття працівника на роботу (укладення трудового договору). Якщо працівник став до роботи 24 лютого 2004 року, відпустку йому буде надано за робочий рік з 24 лютого 2004 року до 23 лютого 2005 року.

Порядок надання щорічних відпусток детально врегульовано ст. 10 Закону України "Про відпустки". Зокрема, за ч.5 цієї статті працівник має право на отримання  щорічних основної та додаткової відпусток повної тривалості в перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи на тому самому підприємстві.

Як правило, щорічну відпустку надають працівникові з таким розрахунком, аби він використав її до кінця робочого року.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи може бути надано в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується керівником підприємства, установи, організації за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим  на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків ураховуються інтереси  виробництва, особисті інтереси працівників і можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і керівником підприємства, установи організації, котрий зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Отже, якщо працівник уклав трудовий договір 24 лютого 2004 р., починаючи з 24 серпня того самого року він може отримати щорічну відпустку повної тривалості за робочий рік з 24 лютого 2004 до 23 лютого 2005 р. За другий та наступні роки роботи йому може бути надано відпустку в будь-який час року в межах затвердженого графіка відпусток.

Слід також зазначити, що чинним законодавством не передбачено надання щорічної відпустки за робочий рік, який ще не розпочався.

 

?	Чи можна одержати компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки за попередній відпрацьований рік, якщо перебував відпустці лише 4 календарних дні, а в додатковій оплачуваній відпустці у зв’язку з навчанням 22 календарних дні?

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про відпустки" до щорічних відпусток належать:

щорічна основна відпустка (ст.6 Закону);

щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 Закону);

щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону);

інші щорічні відпустки передбачені чинним законодавством.

Основною ознакою щорічних відпусток є факт перебування працівника в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, право на кожний з видів щорічної відпустки є похідним від процесу праці і тривалість щорічної відпустки цілком залежить від часу роботи.

Інші види відпусток передбачені ч.1 ст.4 Закону України "Про відпустки" не пов’язано з процесом праці безпосереднього працівника. Їх надають у разі настання законодавчо визначених підстав.

Статтею 2  заборонено замінювати відпустку грошовою  компенсацією, крім випадків, передбачених, ст..24 цього Закону.

Сама назва ст.24 Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки» підтверджує, що предметом цієї статті є щорічні відпустки.

Згідно ч.4 ст.24 за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної і додаткових відпусток не має бути меншою за 24 календарних  дні.

Оскільки додаткові відпустки у зв’язку з навчанням не належать до виду щорічних, то їх тривалість не враховується під час визначення використаної працівником щорічної основної і додаткової щорічних відпусток, загальна тривалість яких не має бути меншою за 24 календарних дні. 

 

?	Як бути якщо працівник віддає перевагу грошам замість відпустки?

ст. 24 Закону України „Про відпустки” дозволяє замінити частину щорічної відпустки грошовою компенсацію за бажанням працівника, але за однієї умови: тривалість наданих працівникові щорічної і додаткових відпусток при цьому не повинна бути менше 24 календарних днів. У випадку, якщо відпустка складає, скажімо, 30 календарних днів, можна отримати 24 дні відпустки, а за решту 6 днів взяти грошову компенсацію.

Необхідно звернути увагу, що до обов’язкових 24 днів відпустки потрапляють дні як щорічної (основної чи додаткової), так і додаткової відпустки на дітей. А ось компенсувати можна тільки частину щорічної відпустки (основної і додаткової). Працівникам, у яких є діти, додаткову відпустку замінюють грошима лише при звільнені. Тому коли вам належить відпустка на дітей (7 днів), то краще її приєднати до частини основної відпустки (17 днів або більше), а за іншу частину щорічної основної (а якщо є – й щорічної додаткової) відпустки одержати компенсацію.

 

?	Відпустки якої тривалості надаються громадянам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи, і як їх оплачують?

Громадянам, віднесеним до 1 і 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надається пільга щодо використання чергової відпустки у зручний час, а також вони мають право на додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік (пп. 22 ч.1 ст.20 і пп.1 ч.1 ст.21 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. №796-XII, далі закон №796.

Згадана додаткова відпустка надається у будь - який час року за бажанням працівника і за погодженням з керівництвом підприємства. Вона може приєднуватися до основної відпустки. У разі звільнення виплачується компенсація за невикористану відпустку в установленому порядку. Оплата додаткової відпустки проводиться так само, як і оплата щорічної відпустки.

Додаткова відпустка надається працівникові з таким розрахунком, щоб вона була використана до закінчення року.

Якщо постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи особі надано додаткову відпустку в кінці року, наприклад з 30 грудня, та за рахунок Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення відшкодовуються відпустки лише за ті дні, які передували кінцю року (два дні).

У свою чергу, відповідно до пп. 3 ч. 1 ст. 22 та пп.1 ч.1 ст.22 Закону №796 громадяни, віднесені до 3 і 4 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на щорічне отримання відпусток строком до 14 робочих днів без збереження заробітної плати. Але скористатися цим правом може тільки один із батьків (який є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно 3 або 4 категорії), які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Одним із батьків дитини – інваліда (якій встановлено інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи) або особа, яка їх замінює, має право використати чергову щорічну відпустку у зручний для себе час, а також отримати додаткову відпустку із збереженням зарплати строком на 14 робочих днів на рік ( пп..3 ч.3 ст.30 Закону №796).

В усіх перелічених вище випадках підприємством відшкодовується не тільки сума оплачених відповідно до закону №796 відпусток, а й сума відрахувань до спеціальних Фондів.

Крім того, ст. 47 Закону №796 передбачені пільги: щорічні відпустки працівникам, в тому числі віднесеним до категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які працюють (перебувають у відряджені) на території зони радіоактивного забруднення. Вони надаються тривалістю пропорційно до відпрацьованого часу в залежності від зони забруднення. Територіальні органи Державного казначейства відшкодовують лише різницю між тривалістю відпусток, які надаються працівникові відповідно до ст. 47 Закону №796 та тривалістю щорічної основної відпустки відповідно до Закону України „Про відпустки”, але без врахування всіх інших додаткових відпусток.

Для розрахунку враховується тривалість відпустки залежно від зони забруднення тривалість відпустки залежно від зони забруднення: 30 календарних  днів зона посиленого радіологічного контролю, 37 календарних днів зона гарантованого добровільного відселення і 44 дні календарних днів - зонах відчуження та обов’язкового відселення і тривалість основної щорічної відпустки, яка в цей час становить 24 календарних днів ( в інших випадках – 28 днів і т.д.). Саме відпускні за дні різниці (наприклад : 30 -24=6; 37-24=13; 44-4 +20) відшкодовуються за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації внаслідок Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Оплата всіх додаткових відпусток, які надаються згідно із Законом про відпустки, проводиться за рахунок організації, в якій працює працівник.

 

Про порядок і умови надання державним службовцям,посадовим особам місцевого самоврядування

додаткових оплачуваних відпусток

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 р.№250

(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

№1396 від 26.10.2001) 

Відповідно до статті 35 Закону України "Про державну службу" та статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ: 

(Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ від 26.10.2001 №1396)

1. Установити, що:

державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів; 

(Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ від 26.10.2001 №1396) 

додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї. 

(Абзац третій пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ від 26.10.2001№1396)

2. Міністерству праці у двотижневий термін затвердити порядок обчислення середнього заробітку для оплати щорічної та  додаткової оплачуваних відпусток, що надаються в календарних днях.

Виконуючий обов'язки

Прем'єр-міністра України                    Ю.ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ

Міністр

Кабінету Міністрів України                  І.ДОЦЕНКО

 

Про порядок надання державним службовцям додаткової оплачуваної відпустки 

 

Лист Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України від 27.01.1999 р.№13-294

Статтею 1 Закону України "Про відпустки" встановлено, що державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, КЗпП України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Правовідносини, пов'язані з відпустками державних службовців, регулюються Законом України "Про державну службу" та іншими законодавчими актами, які не суперечать цьому Закону.

Право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку передбачено ст.35 Закону України "Про державну службу". Порядок і умови надання цієї відпустки регулюються зазначеною статтею Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. №250.

Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. №250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.

Додаткова оплачувана відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток, передбачених ст.4 Закону України "Про відпустки". Тому право на таку відпустку у перший рік роботи державного службовця настає за наявності права на основну відпустку повної тривалості.

У разі використання додаткової відпустки за стаж державної служби чи її компенсації за попереднім місцем роботи, за новим місцем роботи вона не надається.

Міністерство праці та соціальної  політики України Заступник Міністра  27.01.99 р. N 13-294  Головне управління державної служби  при Кабінеті Міністрів України  26.01.99 р. N 10/364 Перший заступник начальника

В.Тьоткін         П.Павленчик

 

 

Про поділ щорічної відпустки працівників,

 яка надається в календарних днях 

 

Роз’яснення Міністерства праці України від 20.07.1995 р. №06-2555

 

У разі надання працівникам щорічної відпустки в календарних днях шляхом її поділу на частини відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України, повинно забезпечуватись збереження загальної тривалості відпустки, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників, та кількості робочих днів, що припадають на період відпустки за умови її одноразового використання.

Для виконання цієї умови треба надавати працівникам щорічну відпустку частинами, кратними 7, за винятком її залишкової частини, або ж надавати невикористану частину відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Перший заступник міністра

А.П.Сорокін

 

Приклади використання працівниками

щорічної відпустки по частинах

У практиці використання працівниками щорічної відпустки, що надається в календарних днях, шляхом її поділу на частини у відповідності зі ст. 79 КЗпП України трапляються випадки, коли на прохання працівника вона надається повністю або частково фактично в робочих днях без урахування вихідних днів. При цьому загальна тривалість відпустки не перевищує її норми, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників. Разом з тим це призводить до зменшення річної норми робочого часу порівняно з використанням працівником цієї відпустки одноразово.

Приклад 1. Загальна тривалість відпустки державного службовця, який не має 10-річного стажу роботи в державних органах, відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну службу" становить 30 календарних днів.

Першу частину відпустки державний службовець використав з понеділка 12 червня до п'ятниці 16 червня 1995 року тобто 5 календарних, а фактично 5 робочих днів.

Другу, невикористану частину відпустки тривалістю 25 календарних днів він просить керівника державного органу, в якому працює, надати з понеділка 24 липня до четверга 17 серпня цього ж року.

За такого поділу відпустки працівник перебував би у відпустці 30 календарних днів або ж 24 робочі дні за календарем п'ятиденного робочого тижня.

У разі ж одноразового надання йому відпустки повної тривалості (30 календарних днів) з 12 червня до 11 липня, він би не працював тільки 22 дні.

Приклад 2. Державний службовець використовує у 1995 році щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів частинами:

з 12 до 16 червня - 5 календарних днів;

з 21 серпня до 1 вересня - 11 календарних днів;

з 2 до 6 жовтня - 5 календарних днів;

з 18 до 26 грудня - 9 календарних днів.

За такого поділу відпустки державний службовець не працював би 26 днів, тоді як при одноразовому її використанні з 12 червня до 11 липня, на період відпустки припаде 22 робочі дні. Тобто державний службовець за рік додатково не відпрацює 4 робочі дні.

Отже, у разі поділу на прохання працівника щорічної відпустки, що надається в календарних днях, на частини, загальна тривалість її не тільки не повинна перевищувати норми, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників, але й повинно забезпечуватись збереження річної норми робочого часу з урахуванням тривалості відпустки за її одноразове надання.

 

 

Начальник відділу умов,

режимів праці і відпочинку                                                                  М.І.Пузир

 

 

 

Щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

 

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 14.06.2006 №206/13/116-06

 

Пунктом 22 статті 20 та пунктом 1 статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надано право особам, віднесеним до категорії 1 - 2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на використання чергової відпустки в зручний для них час, а також на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік. Ця відпустка є гарантованою державою пільгою.

Вона не належить до виду щорічних, визначених пунктом 1 статті 4 Закону України "Про відпустки", на неї не поширюються норми цього Закону, передбачені для щорічних відпусток.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки" святкові та неробочі дні при визначенні тривалості саме щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються. Отже, у випадку, коли святкові та неробочі дні припадуть на час вищезгаданої додаткової відпустки, вона не буде подовжена на ці дні.

Така відпустка має бути використана протягом календарного року, якщо працівник не реалізував своє право на неї в поточному році, перенесення її на наступний рік не допускається. У випадку, коли працівникові була надана така додаткова відпустка у кінці 2005 року і частина її припала на 2006 рік, це вважатиметься відпусткою за 2005 рік. У 2006 році працівник матиме право на неї повної тривалості.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про відпустки" тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Міністерством праці України від 12.02.97 N 10/2-493 було надано роз'яснення щодо практичного застосування частини першої статті 5 Закону України "Про відпустки", яким передбачено проводити перерахунок тривалості щорічної основної і додаткової відпусток з робочих в календарні дні за наступною формулою:

 

N к.д. = ^{N р.д. x 7}

⁶

де:

N к.д. - тривалість відпусток в календарних днях;

N р.д. - тривалість відпустки в робочих днях;

7 - тривалість тижня в календарних днях;

6 - тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалась тривалість відпустки до прийняття Закону України "Про відпустки".

Враховуючи викладене, додаткова відпустка, передбачена статтями 20 та 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має надаватися з розрахунку 16 календарних днів.

 

 

Начальник відділу умов та режимів праці

Г.Максименко

 

 

 

 

 

Типові кадрові накази щодо відпусток

__________________________________________________________________________ 

Приклад 14.

Розпорядження (наказ) про надання щорічної основної відпустки

__________________________________________________________________________

 

Голові ______________ районної

державної адміністрації

______________

Петрової І.П. (посада)

 

Заява

                        Прошу надати мені з 11.09.2006 року щорічну основну відпустку за 2006 рік тривалістю 30 календарних днів та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

 

                        Дата                                                                                                              Підпис

 

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

 

м. __________

від 11.09.2006 року                                                                                       № 42-к 

             

Про надання щорічної

основної відпустки Петрову І.П.

 

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну службу»  

 

1. Петрову Івану Павловичу, завідувачу відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності фінансового управління апарату Поліської районної державної адміністрації надати щорічну основну відпустку тривалістю 30 (тридцять) календарних днів з 11 вересня 2006 року по 10 жовтня 2006 року включно за період роботи з 13.12.2005 р. по 12.12.2006 р.

2. Виплатити Петрову І.П. матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.

 

Підстава:        заява Петрова І.П.

 

Голова адміністрації

 

__________________________________________________________________________ 

Приклад 15.

Розпорядження (наказ) про надання відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами

__________________________________________________________________________

 

Голові ______________ районної

державної адміністрації

______________

Петрової І.П. (посада)

 

Заява

                        Прошу надати мені з 11.09.2006 року оплачувану відпустку в зв’язку із вагітністю та пологами з 11.10.2006 року.

 

Додаток : листок непрацездатності, виданий______ поліклінікою, №_____ серія

 

                        Дата                                                                                                              Підпис

 

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

 

м. __________

від 11.09.2006 року                                                                                       № 42-к 

             

Про надання

відпустки Петрову І.П.

 

Відповідно до ст. 17, 20 Закону України «Про відпустки» та ст.179 КЗпП України  

 

1. Петровій Іванні Павлівні, завідувачу відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності фінансового управління апарату Поліської районної державної адміністрації надати оплачувану відпустку на 126 календарних днів у зв’язку із вагітністю та пологами з 11.10.2006 по 13.02.2007 року.

 

Підстава:        заява Петрової І.П.

Листок непрацездатності, виданий _____ поліклінікою, №____ серія ______

 

Голова адміністрації

 

 

__________________________________________________________________________ 

Приклад 16.

Розпорядження (наказ) про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку

__________________________________________________________________________

 

Голові ______________ районної

державної адміністрації

______________

Петрової І.П. (посада)

 

Заява

                        Прошу надати мені відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 28.02.2007 року по 22.12.2009 року з виплатою допомоги, передбаченої законодавством.

 

Додаток : копія свідоцтва про народження дитини №_____ від_____

 

                        Дата                                                                                                              Підпис

 

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

 

м. __________

від 11.09.2006 року                                                                                       № 42-к 

             

Про надання

відпустки Петровій І.П.

 

Відповідно до ст. 4, 18 Закону України «Про відпустки», ст.42,43,44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»  

 

1. Петровій Іванні Павлівні, завідувачу відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності фінансового управління апарату Поліської районної державної адміністрації надати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 28 лютого 2007 року по 22 грудня 2009 року.

 

Підстава:        заява Петрової І.П.

 

 

Голова адміністрації

__________________________________________________________________________ 

Приклад 17.

Розпорядження (наказ) про надання додаткової відпустки на період настановних занять (заліково-екзаменаційної сесії)

__________________________________________________________________________

 

Голові ______________ районної

державної адміністрації

______________

Петрової І.П. (посада)

 

Заява

                        Прошу надати мені оплачувану відпустку на період настановних занять (заліково-екзаменаційної сесії) на період з 21 травня 2007 року по 29 червня 2007 року.

 

                        Дата                                                                                                              Підпис

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

 

м. __________

від 11.09.2006 року                                                                                       № 42-к 

             

Про надання

відпустки Петровій І.П.

 

Відповідно до частини 2 ст.15 Закону України «Про відпустки» 

 

1. Петровій Іванні Павлівні, завідувачу відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності фінансового управління апарату Поліської районної державної адміністрації надати додаткову оплачувану відпустку тривалістю 40 (сорок) календарних днів з 21 травня 2007 року по 29 червня 2007 року включно для участі у заліково-екзаменаційній сесії у _______ університеті.

 

Підстава:        заява Петрової І.П.

Довідка-виклик №____ від ____________

 

Голова адміністрації