ВНУТРІШНІЙ ВИМІР БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Певне ускладнення суспільно-політичної ситуації в Україні багато в чому є відлунням глобальних трендів, спричинених фінансово-економічною кризою, черговим свідченням високого ступеня інтегрованості нашої держави у глобальні процеси.

ВНУТРІШНІЙ ВИМІР БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Певне ускладнення суспільно-політичної ситуації в Україні багато в чому є відлунням глобальних трендів, спричинених фінансово-економічною кризою, черговим свідченням високого ступеня інтегрованості нашої держави у глобальні процеси.

Перед українською владою постає завдання у проведенні більш відповідальної політики у царині соціальної справедливості та вдосконалення державного управління. Це є можливим лише за умови утвердження законності й верховенства права - підґрунтя модернізації державних інститутів, відновлення їх керованості й ефективності.

На формування внутрішнього виміру національної безпеки впливає загострення боротьби і вітчизняних, і зарубіжних бізнесових груп за українські економічні ресурси; використання ними не завжди легальних методів, зокрема у процесі розподілу власності.

Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року N 1000 схвалена Концепція державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю. Цим документом визначено напрями та механізми реалізації відповідної державної політики. Зокрема передбачається вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства і практики їх застосування; здійснення низки організаційних заходів, спрямованих на запобігання виникненню організованих злочинних угруповань і вчиненню ними злочинів. Прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу ще більше актуалізувало ці завдання.

У сфері загальнокримінальної злочинності значна кількість злочинів здійснюється неповнолітніми й молоддю. Понад половину всіх правопорушень і злочинів молодь скоює у стані алкогольного сп'яніння. Має бути посилена профілактична діяльність органів внутрішніх справ, зокрема це стосується боротьби з дитячою та підлітковою злочинністю. Для цього 30 листопада 2011 р. Кабінет Міністрів затвердив Концепцію реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р., що передбачає формування цілісної державної політики із цього питання.

Особливу тривогу викликає проблема наркотизації в Україні, рівень прояву якої набув характеру масштабної соціальної хвороби. Негативним чинником є той факт, що Україна потрапила у сферу дії міжнародного наркобізнесу і є транзитною країною на шляху героїну з Афганістану до Європи. Держава прагне посилити контроль за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та інтенсифікувати здійснення заходів із протидії їх незаконному обігу, утворивши Державну службу України з контролю за наркотиками. Підвищення ефективності державної політики у цій сфері, яка є однією з основних реальних загроз національній безпеці України, вимагає прийняття відповідного закону.

Іншим потенційним джерелом терористичної та кримінальної загрози Україні є значна кількість нелегальних мігрантів, які переміщуються територією держави до Західної Європи із кризових регіонів Росії, окремих країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу і Перської затоки. З початку 2011 р. органи МВС затримали понад 12 тис. нелегальних мігрантів, з них понад 400 осіб входили до складу організованих злочинних угруповань.

За сучасних політичних та економічних змін в Україні потенційними теророгенними чинниками є передусім внутрішні системні проблеми: корумпованість державних інститутів, їх неспроможність надавати адекватні відповіді на виклики сучасності, криза суспільної довіри до них; системні недоліки у функціонуванні судової влади, що підривають довіру населення до держави та права, поширення насильницьких стереотипів у національному інформаційному просторі тощо.

Гострою проблемою для України залишається поширення корупції. Наша держава посідає останні позиції у рейтингах міжнародних організацій щодо сприйняття корупції, економічних свобод, умов ведення бізнесу. Ще в 1999 р. Україна підписала Кримінальну конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією, Цивільну конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією, а також у 2003 р. Конвенцію ООН проти корупції. У 2006 р., ратифікувавши Цивільну конвенцію проти корупції, Україна приєдналася до Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO). Сьогодні більшість зобов'язань щодо імплементації положень цих конвенцій у національне законодавство Україною вже виконано.

Демонструючи політичну волю, керівництво держави здійснило низку заходів, спрямованих на поліпшення ситуації у цій сфері. Створено Національний антикорупційний комітет при Президентові України, що дозволило порушити питання формування та реалізації державної антикорупційної політики на новий, значно вищий рівень і зосередити зусилля не лише на боротьбі з корупцією, а й на запобіганні корупційних проявів. Підготовлені Національним антикорупційним комітетом проекти базових законів розглянуто як першочергові й ухвалено Верховною Радою України, що дозволило започаткувати новий етап протидії корупції.

Законодавчо встановлено нові правила у запобіганні та протидії корупції відповідно до міжнародних стандартів, зокрема нові правила поведінки і чиновників, і правоохоронних органів, і суспільства в цілому, спрямовуючи зусилля на те, щоб антикорупційна мораль, зрештою, переборола звичку отримувати вигоди від корупційних вчинків. Нове антикорупційне законодавство не зосереджене лише на заходах із запобігання виникненню корупційних проявів, а й дає в руки правоохоронців нові інструменти, що мають підвищити ефективність боротьби з корупцією.

Також здійснено певні заходи щодо інституціонального забезпечення формування та реалізації державної антикорупційної політики. Так, функції спеціально уповноваженого органу з питань антикорупційної політики покладено на Міністерство юстиції з одночасним дорученням підготувати законопроект щодо більш чіткого визначення повноважень такого органу.

Разом з тим ужиті заходи - це лише перший крок на шляху до перетворення України на державу, в якій панує доброчесність. Проблема корупції є настільки гострою, що потребує тривалої, кропіткої і системної роботи.

Першочерговим завданням має стати реалізація положень нових антикорупційних законів - "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Уже найближчими роками слід:

• продовжити реформу системи державного управління та адміністративних процедур;

• радикально зменшити адміністративний тиск на підприємців, посилити запобігання тінізації економіки;

• забезпечити доброчесність на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування;

• удосконалити систему використання державного майна та бюджетних коштів, зокрема завдяки залученню громадськості до контролю за законністю та ефективністю використання державного майна, бюджетних коштів;

• сприяти формуванню громадської підтримки дій влади у запобіганні та протидії корупції.

Указом Президента України від 21 жовтня 2011 р. N 1001/2011 схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011 - 2015 роки. У ній констатовано, що корупція в Україні набула ознак системного явища, а масштаби її поширення загрожують національній безпеці України. Пріоритетними напрямами антикорупційної політики є виявлення та усунення умов, що сприяють або можуть сприяти виникненню корупції, а також запобігання спробам їх створити.

Національна антикорупційна стратегія реалізовуватиметься через Державну програму щодо запобігання і протидії корупції на 2011 - 2015 роки. Її практичними результатами, зокрема, мають стати:

• реалізація Закону України "Про адміністративні послуги";

• прийняття таких законопроектів, як Кодекс адміністративних процедур, "Про адміністративні послуги", "Про внесення змін до деяких законів України щодо участі громадськості у формуванні та реєстрації державної політики, вирішенні питань місцевого значення";

• завершення проведення інвентаризації об'єктів державної власності;

• запровадження системи електронних закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

• встановлення відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень;

• упровадження процедур отримання компенсації (відшкодування) від держави чи від керівних органів недержавних установ у зв'язку із заподіянням шкоди корупційними діяннями осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

• здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня знань різних верств населення з питань розвитку інститутів громадянського суспільства та їх ролі у формуванні негативного ставлення до проявів корупції, протидії чинникам, що її зумовлюють;

• запровадження системи національного оцінювання рівня корупції.

Корупція є тяжкою хворобою нашого суспільства, і як кожна серйозна хвороба, вона лікується складно, протягом тривалого часу, системними, іноді болючими заходами. Єдиний шанс вирішити проблему корупції може дати лише об'єднання всіх сил суспільства з метою спільного просування антикорупційних реформ.

Не можна не сказати в цьому контексті й про важливість реформи сфери кримінального процесуального законодавства. Можна створити вдалі антикорупційні закони, однак це не змінить ситуацію в державі, якщо їх застосування буде неефективним. Суттєвим досягненням стало прийняття у травні 2012 р. нового Кримінально-процесуального кодексу, що дозволило змінити застарілі та бюрократизовані процесуальні інструменти переслідування злочинності й корупції, створити підстави для кардинального підвищення ефективності роботи правоохоронної системи, удосконалити механізми дотримання прав людини у кримінальному процесі.

Новий кодекс розширює і зміцнює законодавчі гарантії щодо захисту від безпідставного обмеження прав громадян у зв'язку з кримінальним провадженням, при цьому значно зменшуючи обсяг зайвого бюрократичного навантаження на слідчих і прокуроров. Таким чином, забезпечено суттєве підвищення ефективності роботи органів правопорядку. Своєю чергою це потребуватиме відповідного реформування адвокатури та системи органів прокуратури, як і передбачено Розпорядженням Президента України "Про робочу групу з питань реформування прокуратури та адвокатури". При цьому вельми важливо враховувати рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи та Венеціанської комісії.

Основним етапом у здійсненні реформи правоохоронних органів має стати створення інституційних і нормативних механізмів реалізації нового Кримінально-процесуального кодексу України, який є, по суті, наріжним каменем реформи кримінальної юстиції. Мають бути вдосконалені та оптимізовані система правоохоронних органів України, їх структура і чисельність, організація діяльності, усунено дублювання повноважень, чітко визначена та розмежована їх компетенція. Це передбачено Указом Президента України від 6 квітня 2012 р. N 252/2012 "Про Комітет з питань реформування правоохоронних органів". У цьому контексті вбачається необхідним суттєве вдосконалення та прийняття нових законів України "Про прокуратуру", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про Службу безпеки України", "Про міліцію", "Про адвокатуру", "Про профілактику злочинності", "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" тощо.

Запобігання зростанню радикальних настроїв і попередження жорстокості в українському середовищі має важливе значення для національної безпеки й захисту громадян від терористичних проявів. План заходів із протидії тероризму на 2011 - 2013 рр., затверджений Указом Президента України у вересні 2011 р., та Рішення РНБО України від 25 травня 2012 р. "Про заходи щодо посилення боротьби з тероризмом в Україні", уведене в дію Указом Президента України 8 червня 2012 р. дозволить підвищити ефективність функціонування загальнодержавної антитерористичної системи.

Проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу має важливе політичне, економічне, гуманітарне й іміджеве значення для нашої держави. Забезпечення належного рівня безпеки спортивного турніру такого масштабу є головним завданням правоохоронних органів України у 2012 р. Урядом схвалено Інтегровану концепцію забезпечення безпеки і правопорядку, спрямовану на визначення комплексу організаційних заходів з урахуванням вимог УЄФА та досвіду минулорічних чемпіонатів з футболу. В Україні створено Міжвідомчий координаційний штаб з питань безпеки та правопорядку, діяльність якого спрямовуватиметься на оптимізацію взаємодії правоохоронних органів, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, організацій, узгодженості їх діяльності із забезпечення безпеки та правопорядку під час підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Україна також здійснює активні кроки в розбудові власної системи кібербезпеки. Відповідно до проголошених Президентом України наприкінці 2010 - на початку 2011 років стратегічних завдань опрацьовується Проект закону України "Про кібернетичну безпеку України", активно розвивається співробітництво між державним і приватним безпековим сектором, безпековими установами та приватними компаніями, задіяними у сфері інформаційно-комунікаційних технологій. Також завершується робота із визначення структури й завдань єдиної загальнодержавної системи протидії кіберзлочинності.

Є суттєві здобутки у сфері міжнародної співпраці України із цих питань, зокрема із НАТО. Відповідно до ратифікованої Україною Конвенції про кіберзлочинність у Міністерстві внутрішніх справ України повноцінно запрацював цілодобовий центр "24/7" з метою надання негайної допомоги при розслідуванні кіберзлочинів іншим країнам, у яких створено аналогічні центри. Водночас, незважаючи на те, що Конвенція про кіберзлочинність набрала чинності в Україні ще у 2006 р., до останнього часу в національне законодавство не в повному обсязі імплементовано низку критично важливих положень Конвенції, що необхідно зробити вже найближчим часом.

^