Громадські слухання

 Громадські слухання

Сьогодні так звані громадські слухання проводяться в десятках міст України. На жаль, це не завжди дійсно громадські слухання. Часто це збори, на які силоміць „залучаються” абсолютно непідготовлені люди, котрі не обізнані з предметом обговорення, не готові сформулювати своє бачення проблеми, та й, зрештою, не збираються цього робити. А весь процес зводиться до урочистого виступу представника міської влади або громадської організації.

Згідно зі статтею 13 закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо проблем місцевого значення, які належать до відання місцевого самоврядування.

Згідно з [5] громадські слухання повинні проводитися не рідше одного разу на рік, хоча на практиці ця вимога закону не завжди виконується. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування, що теж не завжди відповідає дійсності. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Законодавець залишив на розсуд місцевої ради визначення переліку посадових осіб, які зобов’язані брати участь у громадських слуханнях, й вирішення інших, не менш важливих для реалізації цього права, питань: хто ініціює і хто провадить слухання? Які питання підлягають обов’язковому обговоренню на слуханнях? Яким чином відбувається обговорення? Чи приймаються рішення під час проведення слухань? Як оформляються результати громадських слухань, як вони розглядаються органами й посадовими особами місцевого самоврядування? [10]

Тому у разі відсутності Статуту територіальної громади або на період до його прийняття може бути розроблено і ухвалено такий місцевий нормативний акт, як Положення про громадські слухання. Згодом, після випробовування, Положення про громадські слухання має бути внесеним або безпосередньо до тексту Статуту, або як додаток до нього.

Проведення слухань не є самоціллю. Метою слухань є не тільки і не стільки інформування громадян (для цього є більш ефективні засоби). Для місцевих керівників головною метою слухань має бути отримання зворотного зв’язку від громади, пробудження у громадян почуття ентузіазму і причетності до розв’язання проблем громади, спрямування їх творчої ініціативи, залучення громадян до розв’язання проблем і до реалізації рішень.

§ 34. Завдання громадських слухань

У результаті проведених опитувань працівників ОМС під час семінарів у Західноукраїнському регіональному навчальному центрі в 2002–2004 рр. було виділено наступні завдання громадських слухань:

• вивчення соціального клімату;
• виконання положення закону;
• відпрацювання гранту;
• забезпечення відкритості;
• забезпечення своїх інтересів;
• залучення додаткових інтелектуальних ресурсів;
• знайдення консенсусу;
• зняття можливої соціальної напруги;
• надання легітимності рішенню влади;
• переконання громади у тому, що вона також причетна до місцевої політики;
• визначення пріоритетів [ 11 ] .

Виважене обговорення продукує знання, яке не можуть дати ні експерти, ні опитування громадської думки. Воно складається з того, що ми можемо дізнатися тільки спілкуючись одне з одним. Таке суспільне знання дозволяє бачити, як громадськість ставиться до проблеми, що є цінним для людей і який конфлікт існує між цими цінностями; що люди бажають або не бажають робити для розв’язання проблеми, які витрати та наслідки є для них прийнятними; чи існує взаєморозуміння щодо можливого способу дій, який базується на взаємопов’язаних цілях. Виважене обговорення продукує суспільне знання, синтезуючи множину індивідуальних знань і перспектив у загальну, спільну структуру знання [1].

Проблематика громадських слухань має бути визначена і обґрунтована як для ініціаторів, так і для інших учасників слухань; вона повинна стосуватися інтересівбільшості членів громади, а не вузького кола осіб, які лобіюють свої інтереси. Має бути чітко визначена мета слуханьз обґрунтуванням, для чого проводиться цей захід і чому саме це питання виноситься на слухання, чого організатори сподіваються досягти в результаті його проведення [18].

§ 35. Інформаційні та проблемні громадські слухання

Громадські слухання можна умовно поділити на інформаційні слухання та проблемні слухання [16].

Метою інформаційних слухань є донесення до громадян або організацій конкретної інформації. Обов’язковими елементами таких слухань є окремі доповіді, запитання, загальна дискусія.

Мета проблемних слухань — спільно висунути розумну пропозицію з розв’язання проблеми, яка виноситься на слухання. Формами роботи на таких слуханнях є переговори, робочі групи, “мозковий штурм” тощо.

Ініціаторами громадських слухань можуть виступити:

• міський голова, виконком;
• депутати, міська рада;
• громадські організації;
• органи самоорганізації населення;
• ініціативні групи;
• мешканці міста;
• трудові колективи;
• профспілки.

Рішення, що виносяться на розгляд громади, повинні бути глибоко пропрацьовані, добре підготовлені фахівцями з обов’язковим залученням до цих процесів громадян. Найкраще, коли це здійснює окрема робоча група, наприклад дорадчий комітет. Проведенню громадських слухань повинна передувати інформаційна кампанія та вивчення громадської думки, її аналіз [9, 2].

Міська рада зобов’язана завчасно повідомити мешканців міста про громадські слухання. Вказуються тема, дата, час та місце проведення слухань [9]. Організатори повинні мати чітке уявлення про те, як саме громадяни дізнаються про проведення громадських слухань [20].

§ 36. Формат громадських слухань

Громадські слухання можуть проводитися в одному з таких форматів:

• традиційний формат;
• слухання „подвійного” формату;
• формат відкритого форуму [16].

При традиційному форматі проведення громадських слухань організатори громадських слухань займають місця в президії, як правило, на підвищенні в актовому залі. Вони та експерти презентують якийсь проект або проблему та відповідають на питання і репліки присутніх.

Слухання подвійного формату передбачають проведення формального слухання у традиційному форматі та паралельне неформальне (інформаційне) слухання, яке проходить у суміжному приміщенні і де бажаючі мають можливість безпосередньо поспілкуватися з організаторами, експертами та представниками влади.

Формат відкритого форуму передбачає насамперед інформаційне засідання, яке повинно надати можливість учасникам ознайомитися з роздатковими матеріалами щодо проблеми, оглянути експонати, поставити до організаторів запитання з даної проблеми, сформувати робочі групи для обговорення цієї проблеми між собою та з урядовцями в неофіційній обстановці, а також коротке формальне слухання [16].

Приміщення для проведення інформаційного засідання можна підготувати згідно зі схемою, запропонованою на рис.6.

Рис. 6 . Інформаційні засідання [2, с.16]

Стенограма громадських слухань у форматі відкритого форуму складається переважно з індивідуальних коментарів, записаних протоколістом, а також інформаційних матеріалів з цієї проблеми та опису демонстраційних матеріалів [2, с.17].

§ 37. Підготовка до громадських слухань

Підготовка до громадських слухань передбачає проведення таких заходів:

• визначення суті і мети участі громади у даному проекті;
• визначення цілі і завдань громадських слухань;
• формування професійної команди, яка готуватиме слухання;
• вибір учасників, запрошених, цільової групи;
• вибір формату громадських слухань;
• визначення часу і місця проведення громадських слухань;
• проведення цілеспрямованої інформаційної кампанії;
• підготовку роздаткових та презентаційних матеріалів;
• перевірку перед початком громадських слухань на належний стан аудіовізуального обладнання [16].

Потрібно взяти до уваги вимоги щодо місця (приміщення) проведення слухання. Цей чинник може суттєво вплинути на кількість присутніх на заходах, оскільки справляє серйозний психологічний вплив на учасників. Мало хто погодиться прийти до похмурої, незатишної зали або малознайомого місця. Зазвичай привабливим для мешканців буде відвідання знайомого, затишного та зручного приміщення. На випадок непередбаченої кількості присутніх необхідно забезпечити додаткові стільці, які повинні знаходитись у зручному і швидко доступному місці [18]. На рис.7 наведені результати опитування мешканців міста Львова, де, на їхню думку, було б найкраще проводити громадські слухання.

Рис. 7. Бажане місце проведення громадських слухань [2, с.21]

Як видно з рис. 7, бажаним для більшості мешканців є проведення громадських слухань у добре знайомому для них приміщенні (школі або кінотеатрі).

Для успішної підготовки і проведення громадських слухань необхідно створити робочу групу, яка б займалася цими питаннями.

На етапі підготовки необхідно розподілити функції та обов’язки серед членів робочої групи. Потім кожний її член, відповідно до такого розподілу, займається своєю ділянкою роботи:

• підготовкою необхідних презентацій, листівок;
• пошуком експертів;
• спілкуванням із пресою та інформування громадськості;
• розробкою сценарію проведення громадського слухання;
• розробкою тимчасового регламенту громадського слухання;
• збором та обробкою пропозицій громадян;
• технічним забезпечення слухань [20].

§3 8. Сценарій початку громадських слухань

Можна запропонувати наступний сценарій початку громадських слухань:

• привітання всіх учасників громадських слухань;
• представлення присутніх на засіданні урядовців, а також експертів з проблем громадських слухань;
• коротке обговорення ролі громадських слухань у процесі прийняття управлінських рішень;
• чітке визначення теми громадських слухань, презентація проблем;
• визначення цілей та сподівань організаторів громадських слухань;
• опис процедур реєстрації на виступ;
• визначення регламенту;
• прохання взяти роздатковий матеріал;
• визначення порядку виступів [16].

Важливу роль на громадських слуханнях відіграє їх ведучий. Він повинен:

• коротко назвати тему громадських слухань;
• контролювати дотримання доповідачами регламенту;
• оголошувати різні презентації, якщо є така потреба;
• нагадувати про те, що всі присутні повинні зареєструватися у відведеному для цього місці;
• стежити за тим, щоб усі присутні заповнили роздані анкети;
• повідомити, що свої зауваження та запитання можна подавати у письмовій формі;
• надати змогу всім зацікавленим сторонам викласти свій погляд з приводу обговорюваної проблеми;
• оголошувати перерви;
• стежити за порядком виступів та дотриманням правил проведення громадських слухань;
• при закритті коротко нагадати тему, назву, організаторів, склад учасників, а також подякувати всім учасникам за участь [2, 20].

Не менш значну роль відіграють і експерти. Робота експертів складається з двох напрямів діяльності — видимого і невидимого для більшості учасників. Перший стосується відпрацювання питань підготовки заходу і знаходиться „за кадром” для широкого загалу. Ця робота пов’язана з підготовкою та опрацюванням матеріалів і аргументів до теми і проблематики громадських слухань. Інший напрям пов’язаний з виступами експертів під час слухань. З точки зору психології, люди більш схильні довіряти “немісцевим” експертам, тому бажано запросити фахівців навіть з іншого міста, особливо якщо це стосується їх активної участі безпосередньо під час слухань.

§3 9. Вимоги до правил проведення громадських слухань

Основні вимоги до правил проведення громадських слухань:

• гнучкість;
• надання рівних можливостей усім учасникам в роботі слухань, унеможливлення „монополізації” виступів одним з промовців чи однією із зацікавлених груп учасників;
• перед початком ведучий повинен оголосити правила проведення слухань. Саме ведучий є відповідальним за дотримання правил і головної теми обговорень. Усі доповіді, питання, відповіді, будь-які інші виступи відбуваються тільки з його дозволу. Ведучий має право давати коментар після виступів учасників слухань лише з метою уточнень цих виступів [18].

Виступи повинні бути обмеженими у часі і конкретними. Оптимальний час для доповіді — 10–15 хвилин; привітання — 3–5 хвилин; питання, відповіді, коментарі і виступи без попереднього запису — 1–2 хвилини [18, 20].

Застосування технічних засобів під час проведення громадських слухань збільшує їх ефективність у кілька разів. Наприклад, звичайний проектор полегшує роботу промовців, а для слухачів набагато краще сприймати заздалегідь підготовлену і добре продуману візуальну інформацію, яка спрощує сприйняття всієї інформації в комплексі. На таких заходах досить ефективним є використання великих альбомів з відривними аркушами. Вони прикріплюються на спеціальній підставці, а окремі аркуші, що легко відриваються, із зафіксованою на них інформацією прикріплюються за допомогою липкої стрічки в зручних для аудиторії місцях. Як і проектор, це справляє вдалий візуальний ефект на аудиторію. Але тут є свої переваги — учасники мають змогу одночасно бачити кілька зафіксованих варіантів думок і пропозицій [18].

Якщо приміщення велике або планується присутність понад 30 осіб, слід використати систему підсилення звуку з мікрофонами для головуючого, фахівців та промовців. Можливо, потрібно встановити обладнання для організації стенограми.

Розповсюдження анкет є надзвичайно легким і до того ж дієвим способом залучити громаду до активної участі у зборах та отримати зворотній зв’язок. Мешканці міста, які зайшли „на хвилинку”, можуть зацікавитися результатами анкетування і залишитися до кінця [20].

§ 40. Резолюція громадських слухань

Громадські слухання повинні завершитись прийняттям остаточного документу — резолюції. Рішення, прийняте громадськими слуханнями, не має загальнообов’язкового характеру. Воно є рекомендаційним. Виступи та обговорення під час слухань обов’язково вносяться до протоколу [9].

Голосування дає можливість висловитися всім сторонам конфлікту й висунути питання на голосування. Однак навіть такий простий і звичний спосіб, як голосування, може призвести до ускладнень. Якщо питання не було достатньообговорено, а значна частина громадян приймає проблему занадто близько до серця, то голосування призведе до появи переможців і переможених. Існує ризик, що почнеться процес „поляризації” аудиторії, при якому сторона, що опинилася у меншості, може навіть залишити зал засідань.

Якщо учасники “не хочуть поступатися принципами” і мають тверду, заздалегідь вибудовану позицію щодо питання, яке обговорюється, — необхідно починати пошук компромісу. Компромісним є таке рішення, яке задовольняє переважну більшість присутніх. У цій ситуації важливо, щоб головуючим була людина „зі сторони”, яку важко було б звинувачувати у симпатіях до тієї чи іншої групи. Ведучий повинен перевести дискусію з площини „хто винен?” на площину  „що робити?” [20].

Головуючий пропонує прийняти „за основу” підсумковий документ. Першим голосують проект документу, підготовлений організаторами (робочою групою). Якщо існують альтернативні проекти документу, то по них голосують пізніше, у разі, якщо не пройшов перший документ. Помічники головуючого підраховують голоси. Головуючий оголошує результати голосування [20, 18].

Якщо існують поправки до документу, який було прийнято „за основу”, можна запропонувати створити редакційну комісію. До такої комісії будуть входити як автори основного документу, так і автори поправок. Після цього проект рішення слухань може бути прийнято „в цілому” або доручено редакційній комісії протягом короткого періоду після слухань прийняти остаточну редакцію підсумкового документу. Якщо документ не був проголосований „загалом”, остаточним вважається документ, прийнятий „за основу” [20, 18].

§ 41. Заходи після проведення громадських слухань

Після проведення громадських слухань необхідно:

• розіслати короткі листівки з подякою за участь у громадських слуханнях;
• оновити список розсилки з проекту, врахувавши список учасників громадських слухань;
• розіслати листи подяки всім, хто сприяв проведенню громадських слухань (місцевим органам влади, благодійникам, партнерам, ЗМІ);
• підготувати стенограму громадських слухань, якщо засідання записувалося на аудіокасету;
• переглянути стенограму громадських слухань, яку підготував стенографіст;
• розповсюдити копії стенограми громадських слухань;
• проаналізувати стенограму громадських слухань, особливу увагу звернути на пропозиції, зауваження та запитання;
• проаналізувати, що дало проведення цих громадських слухань;
• на підставі запитань, пропозицій та зауважень, що пролунали на слуханнях, сформулювати пропозиції для органів місцевої влади і подати їх у письмовій формі;
• перевірити всі рахунки, пов’язані зі слуханнями, підготувати фінансовий звіт;
• підготувати підсумковий документ громадських слухань [2, с.53].

Існують наступні переваги і недоліки громадських слухань:

Для того, щоб громадські слухання принесли позитивний результат, треба проводити їх безпосередньо перед прийняттям владою того чи іншого рішення; надати кожному можливість взяти у них участь та записати і опрацювати все, що відбувалося на слуханнях [16, 18]. У наступних параграфах ми коротко охарактеризуємо особливості проведення громадських слухань за „найпопулярнішими” для органів місцевого самоврядування темами: бюджет, комунальна власність, тарифи.

§42. Громадські слухання по бюджету

Серед найважливіших політичних документів, за яким упродовж року живе громада —місцевий бюджет. Як і на державному рівні, його обговорення та ухвалення щоразу викликає безліч дискусій та протистоянь. До того ж, існує постійна проблема обмеженості ресурсів. От і думай, як розподілити, щоб охопити усі сфери життєдіяльності громади. Як вирішити, що важливіше — промисловість, медицина, освіта чи культура? Як досягти того, щоб планування витрат максимально відповідало потребам населення міста?

Українське законодавство вимагає, щоб бюджетний процес був прозорим та відкритим. Для цього щороку мають проводитися громадські слухання по бюджету. Вони можуть бути двох типів, на кожний з яких треба підготувати різні документи:

Щоб провести бюджетні слухання на належному рівні, слід дотриматись таких умов:

• На початку слухань має виступити міський голова і розповісти про пріоритети міста та пріоритети бюджету.
• Особа, яка представлятиме бюджет, має добре розбиратися в цифрах, щоб дати детальні відповіді та роз’яснення.
• Дата проведення бюджетних слухань має відповідати бюджетному календарю, передбаченому законом.
• До слухань має бути залучено якомога більше людей, які ухвалюють рішення в бюджетній сфері.
• Під час представлення бюджету треба використовувати якомога більше наочних матеріалів.
• Обов’язково слід підготувати та попередньо поширити короткий опис бюджету.

Короткий опис бюджету — скорочений варіант повного бюджету, де просумовано найважливішу для громадськості інформацію, яку можна адресувати різним цільовим групам: ЗМІ, громадянам, депутатам тощо. Така форма дасть змогу слухачам, не знайомим з фінансовими схемами та механізмами, зрозуміти складну схему бюджету та з’ясувати, як цифри і формули бюджету проектуються на громадське життя.

Короткий опис бюджету охоплює:

• пріоритети бюджетної політики;
• ключові проблеми та шляхи їх розв’язання на бюджетний період;
• основні зміни у розмірах місцевих податків та зборів;
• огляд податкової або фінансової політики;
• прогнозований рівень послуг, який надаватимуть органи управління;
• важливі економічні фактори, що впливають на бюджетну політику;
• суттєві зміни поступлення фінансів з державного бюджету та з місцевих джерел.

Структура короткого опису бюджету:

Презентація бюджету у формі короткого опису дає ряд суттєвих переваг:

• Представлення великого обсягу інформації.

Зокрема, специфічної інформації про бюджет, яку більшість населення в іншій формі не зможе одержати і сприйняти.

• Можливість предметної дискусії.

Короткий опис бюджету надає унікальну можливість громадянам та органам місцевого самоврядування в конструктивній та компетентній обстановці обговорити питання, які хвилюють усі прошарки місцевої громади.

• Підвищення прозорості бюджету.

З одного боку бюджет є складним фінансовим документом. З іншого він визначає повсякденне життя місцевої громади, члени якої мають право детально знати, як саме витрачаються суспільні гроші. Короткий опис бюджету дає змогу забезпечити максимальну прозорість бюджету.

До недоліків короткого опису бюджету можна віднести певні затрати часу та ресурсів, необхідних для його підготовки. Однак дивіденди від цього значно вищі.

 § 43. Громадські слухання по комунальній власності

Комунальна земля та об’єкти нерухомості — потенційно продуктивний ресурс, яким має ефективно розпоряджатися орган місцевого самоврядування. Одночасно, комунальна власність, особливо земля та будинки, є власністю громади. А отже, громада має повне право знати наскільки ефективно ця власність використовується. Питання, пов’язані з комунальною власністю, є зрозумілими і близькими для населення. Для місцевої влади економічно і політично вигідно широко інформувати населення про ефективне господарювання у цій сфері. Чим відкритіший та демократичніший процес використання комунальної власності, тим вища довіра громади до влади, тим більший політичний капітал влади.

Громадські слухання дають органам місцевого самоврядування декілька переваг.

У фінансовому плані: суспільство має знати, як господарювання комунальною власністю впливає на фінансовий стан громади.

Ефективне керування комунальною власністю сприяє зростанню доходів і зниженню витрат міста, що безпосередньо відображається на добробуті населення. Наприклад, якщо місцева влада зуміє підвищити доходи від оренди свого майна і використає їх для ремонту даху в школі, населення належно це оцінить. Однак ще більшу підтримку таке рішення матиме, якщо його ухвалити з врахуванням думки громадськості, висловленої під час громадських слухань.

В економічному плані: для залучення інвестицій необхідно скасувати надмірні обмеження на використання земельних ділянок. Щоб не викликати при цьому конфронтації, слід подбати про схвалення громадськості.

Це відобразиться на загальному економічному кліматі в місті. Підприємці охочіше інвестуватимуть в економіку міста, створюватимуть робочі місця і підвищуватимуть доходи населення. Наприклад, якщо місто надавтиме ділянки під забудову на умовах багаторічної оренди і зніме обмеження щодо цільового використання, підприємці почуватимуться захищенішими і безпечніше вкладатимуть кошти в будівництво, створення нових об’єктів виробництва та сфери послуг.

Однак доля деяких об’єктів та земельних ділянок хвилює громадськість через соціальні та культурні мотиви. Досить тільки згадати хвилю протестів проти житлового будівництва, яка прокотилась в Україні останнім часом, чи обурення громадськості з приводу будівництва розважального комплексу в безпосередній близькості до української святині — храму святої Софії у Києві.

Знявши обмеження силовим способом в односторонньому порядку, не проконсультувавшись при цьому з громадськістю, можна викликати інколи необґрунтовані сумніви і навіть протести. Цього можна уникнути за допомогою громадських слухань, в процесі яких громаді детально пояснять економічну вигоду від таких рішень.

Що ж може стати предметом обговорення на громадських слуханнях по комунальній власності? Міський голова, міська рада і населення не обов’язково будуть детально цікавитись кожним об’єктом (хоч інформація про всі ці об’єкти у будь-якому випадку має бути доступною для громади). Однак вони мають мати чітку сумарну картину. Тому громадські слухання доцільно скерувати на обговорення двох чинників:

Річного звіту по комунальній власності

Презентація звіту може охоплювати такі питання:

• скільки всього доходів дала за рік комунальна власність і яка структура цих доходів (зокрема, доходи від оренди, доходи від продажу у власність, доходи від надання права користування тощо);
• хто отримав ці доходи (безпосередньо міський бюджет, організація, що користуються об’єктами (наприклад, школи), чи спеціалізовані комунальні підприємства);
• сумарні і постатейні витрати на придбання, експлуатацію, ремонт комунальної власності, а також керування нею;
• за чий рахунок здійснювались ці витрати (з міського бюджету, з бюджету спеціалізованого комунального підприємства, за рахунок приватних спонсорів — підприємтсв, батьків учнів тощо);
• який стан підприємств, що належать місту — прибуткові вони чи збуткові, якими є фінансові зобов’язання міста щодо цих підприємств.

Долі доходів від продажу (приватизації) об’єктів комунальної власності

У комунальній власності залишається багато об’єктів, які доцільніше продати, ніж витрачати кошти на їх утримання. Однак такі способи не завжди знаходять підтримку і схвалення населення. Щоб зробити ці процедури прозорими і зрозумілими, щоб не викликати підозр і напруги у громаді, визначати долю цих об’єктів треба публічно, організувавши, зокрема, громадські слухання.

У світовій практиці склалося так, що доходи від продажу подібних об’єктів витрачаються тільки на капітальні вкладення (зокрема, на капітальний ремонт чи нове будівництво), а не „проїдаються” на поточні витрати. На жаль, у органів місцевого самоврядування завжди є спокуса за рахунок цих коштів „залатати дірки”, скерувавши їх на виплату заробітної плати чи оплату комунальних послуг бюджетними установами. Безумовно, значна частина громади це підтримає, але ні до чого доброго в майбутньому така політика не приведе. Адже прийде час, коли продавати буде нічого, поточні витрати не зменшаться, а нічого нового й перспективного створено не буде. Саме тому обґрунтовувати сфери прикладання коштів від приватизації комунальної власності слід на громадських слуханнях.

§ 44. Громадські слухання по тарифах на комунальні послуги

Тарифи на комунальні послуги безпосередньо торкаються інтересів багатьох громадян та організацій:

• постачальників комунальних послуг;
• громадян всіх рівнів доходів;
• недержавних організацій;
• виробничих комерційних підприємств;
• бюджетних установ: лікарень, шкіл, парків тощо.

Інтереси цих груп інколи діаметрально протилежні, тому збалансувати їх — надзвичайно важке завдання для органів місцевого самоврядування. Місцева влада має дати змогу всім зацікавленим сторонам брати участь як у встановленні стандартів надання комунаьних послуг, так і тарифів за користування ними. Цього можна досягти на громадських слуханнях, де ці сторони можуть висловити свої аргументи.

В Україні тарифи на комунальні послуги — складне і болюче питання, яке безумовно створює велику напругу в суспільстві. Відкрита дискусія і зрозуміла, доступна аргументація, яку органи місцевого самоврядування можуть надати громадськості під час громадських слухань, допоможуть дещо послабити напругу навколо цього питання. Незважаючи на те, які рішення буде ухвалено остаточно, інформація, на якій базуватимуться ці рішення, а такаж процес ухвалення мають бути відкритими і доступними широкій громадськсті. Це потрібно, щоб участь зацікавлених сторін була ефективною. Мешканці тільки тоді погодяться з доконечністю підвищення вартості комунальних послуг, якщо їх достатньо поінформують про причини, які спонукали місцеву владу до такого кроку.

Готуючи пропозиції щодо перегляду тарифів та представляючи їх на громадських слуханнях, ОМС мають розробити і обґрунтувати метод розрахунку тарифів. Він, зокрема, має вказувати:

• які види витрат входитимуть до основного тарифу;
• як мають бути розподілені витрати за функціями і між різними групами споживачів.

Під час громадських слухань представники місцевої влади та комунальних підприємств повинні бути готовими пояснити включення тих чи інших затрат у тарифи, а також показати, як було проведено розрахунки.

Після того як всі витрати розраховано, найважче — визначити, хто саме нестиме цей тягар: споживачі послуг, місцеве самоврядування через субсидії чи держава? На громадських слуханнях влада має пояснити населенню, що використання субсидій, які потенційно покривають тільки затрати, означає, що менше коштів залишиться на інвестування та субсидування інших послуг населенню. Крім цього варто згадати, що без підвищення тарифів існуючий рівень послуг безумовно знижуватиметься.

Під час громадських слухань мешканці мають переконатися, що підвищення тарифів —необхідна умова гарантії стабільності надання послуг. Крім цього, влада зможе краще зрозуміти здатність і готовність населення платити, почує думки щодо прийнятного рівня послуг, збалансувати платоспроможність та рівень послуг.

 Контрольні запитання

1. Розкрийте завдання громадських слухань
2. Яка мета інформаційних громадських слухань?
3. Яка мета проблемних громадських слухань?
4. Як часто слід проводити громадські слухання?
5. Які існують ф ормати громадських слухань ?
6. Які заходи необхідно провести при підготовці громадських слухань?
7. Коротко окресліть обов’язки ведучого громадських слухань
8. Що таке громадські слухання?

Питання для обговорення

1. Назвіть недоліки громадських слухань як форми участі громадян у місцевому самоврядуванні .
2. Назвіть переваги громадських слухань як форми участі громадян у місцевому самоврядуванні .
3. Представників яких цільових груп, на вашу думку, доцільно запрошувати на громадські слухання по тарифах на комунальні послуги?
4. Проаналізуйте Положення про громадські слухання в місті Кам’янці-Подільському (частина ІІ підручника). Які, на вашу думку, сильні і слабкі сторони цього документу?