Громадські слухання
Громадські слухання
Громадські слухання |
||||||
Сьогодні так звані громадські слухання проводяться в десятках міст України. На жаль, це не завжди дійсно громадські слухання. Часто це збори, на які силоміць „залучаються” абсолютно непідготовлені люди, котрі не обізнані з предметом обговорення, не готові сформулювати своє бачення проблеми, та й, зрештою, не збираються цього робити. А весь процес зводиться до урочистого виступу представника міської влади або громадської організації. Згідно зі статтею 13 закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо проблем місцевого значення, які належать до відання місцевого самоврядування. Згідно з [5] громадські слухання повинні проводитися не рідше одного разу на рік, хоча на практиці ця вимога закону не завжди виконується. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування, що теж не завжди відповідає дійсності. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади. Законодавець залишив на розсуд місцевої ради визначення переліку посадових осіб, які зобов’язані брати участь у громадських слуханнях, й вирішення інших, не менш важливих для реалізації цього права, питань: хто ініціює і хто провадить слухання? Які питання підлягають обов’язковому обговоренню на слуханнях? Яким чином відбувається обговорення? Чи приймаються рішення під час проведення слухань? Як оформляються результати громадських слухань, як вони розглядаються органами й посадовими особами місцевого самоврядування? [10] Тому у разі відсутності Статуту територіальної громади або на період до його прийняття може бути розроблено і ухвалено такий місцевий нормативний акт, як Положення про громадські слухання. Згодом, після випробовування, Положення про громадські слухання має бути внесеним або безпосередньо до тексту Статуту, або як додаток до нього. Проведення слухань не є самоціллю. Метою слухань є не тільки і не стільки інформування громадян (для цього є більш ефективні засоби). Для місцевих керівників головною метою слухань має бути отримання зворотного зв’язку від громади, пробудження у громадян почуття ентузіазму і причетності до розв’язання проблем громади, спрямування їх творчої ініціативи, залучення громадян до розв’язання проблем і до реалізації рішень. § 34. Завдання громадських слухань У результаті проведених опитувань працівників ОМС під час семінарів у Західноукраїнському регіональному навчальному центрі в 2002–2004 рр. було виділено наступні завдання громадських слухань:
Виважене обговорення продукує знання, яке не можуть дати ні експерти, ні опитування громадської думки. Воно складається з того, що ми можемо дізнатися тільки спілкуючись одне з одним. Таке суспільне знання дозволяє бачити, як громадськість ставиться до проблеми, що є цінним для людей і який конфлікт існує між цими цінностями; що люди бажають або не бажають робити для розв’язання проблеми, які витрати та наслідки є для них прийнятними; чи існує взаєморозуміння щодо можливого способу дій, який базується на взаємопов’язаних цілях. Виважене обговорення продукує суспільне знання, синтезуючи множину індивідуальних знань і перспектив у загальну, спільну структуру знання [1]. Проблематика громадських слухань має бути визначена і обґрунтована як для ініціаторів, так і для інших учасників слухань; вона повинна стосуватися інтересівбільшості членів громади, а не вузького кола осіб, які лобіюють свої інтереси. Має бути чітко визначена мета слуханьз обґрунтуванням, для чого проводиться цей захід і чому саме це питання виноситься на слухання, чого організатори сподіваються досягти в результаті його проведення [18]. § 35. Інформаційні та проблемні громадські слухання Громадські слухання можна умовно поділити на інформаційні слухання та проблемні слухання [16]. Метою інформаційних слухань є донесення до громадян або організацій конкретної інформації. Обов’язковими елементами таких слухань є окремі доповіді, запитання, загальна дискусія. Мета проблемних слухань — спільно висунути розумну пропозицію з розв’язання проблеми, яка виноситься на слухання. Формами роботи на таких слуханнях є переговори, робочі групи, “мозковий штурм” тощо. Ініціаторами громадських слухань можуть виступити:
Рішення, що виносяться на розгляд громади, повинні бути глибоко пропрацьовані, добре підготовлені фахівцями з обов’язковим залученням до цих процесів громадян. Найкраще, коли це здійснює окрема робоча група, наприклад дорадчий комітет. Проведенню громадських слухань повинна передувати інформаційна кампанія та вивчення громадської думки, її аналіз [9, 2]. Міська рада зобов’язана завчасно повідомити мешканців міста про громадські слухання. Вказуються тема, дата, час та місце проведення слухань [9]. Організатори повинні мати чітке уявлення про те, як саме громадяни дізнаються про проведення громадських слухань [20]. § 36. Формат громадських слухань Громадські слухання можуть проводитися в одному з таких форматів:
При традиційному форматі проведення громадських слухань організатори громадських слухань займають місця в президії, як правило, на підвищенні в актовому залі. Вони та експерти презентують якийсь проект або проблему та відповідають на питання і репліки присутніх. Слухання подвійного формату передбачають проведення формального слухання у традиційному форматі та паралельне неформальне (інформаційне) слухання, яке проходить у суміжному приміщенні і де бажаючі мають можливість безпосередньо поспілкуватися з організаторами, експертами та представниками влади. Формат відкритого форуму передбачає насамперед інформаційне засідання, яке повинно надати можливість учасникам ознайомитися з роздатковими матеріалами щодо проблеми, оглянути експонати, поставити до організаторів запитання з даної проблеми, сформувати робочі групи для обговорення цієї проблеми між собою та з урядовцями в неофіційній обстановці, а також коротке формальне слухання [16]. Приміщення для проведення інформаційного засідання можна підготувати згідно зі схемою, запропонованою на рис.6. |
||||||
|
||||||
Рис. 6 . Інформаційні засідання [2, с.16] |
||||||
|
||||||
Стенограма громадських слухань у форматі відкритого форуму складається переважно з індивідуальних коментарів, записаних протоколістом, а також інформаційних матеріалів з цієї проблеми та опису демонстраційних матеріалів [2, с.17]. § 37. Підготовка до громадських слухань Підготовка до громадських слухань передбачає проведення таких заходів:
Потрібно взяти до уваги вимоги щодо місця (приміщення) проведення слухання. Цей чинник може суттєво вплинути на кількість присутніх на заходах, оскільки справляє серйозний психологічний вплив на учасників. Мало хто погодиться прийти до похмурої, незатишної зали або малознайомого місця. Зазвичай привабливим для мешканців буде відвідання знайомого, затишного та зручного приміщення. На випадок непередбаченої кількості присутніх необхідно забезпечити додаткові стільці, які повинні знаходитись у зручному і швидко доступному місці [18]. На рис.7 наведені результати опитування мешканців міста Львова, де, на їхню думку, було б найкраще проводити громадські слухання. |
||||||
|
||||||
|
||||||
Рис. 7. Бажане місце проведення громадських слухань [2, с.21] |
||||||
|
||||||
Як видно з рис. 7, бажаним для більшості мешканців є проведення громадських слухань у добре знайомому для них приміщенні (школі або кінотеатрі). Для успішної підготовки і проведення громадських слухань необхідно створити робочу групу, яка б займалася цими питаннями. На етапі підготовки необхідно розподілити функції та обов’язки серед членів робочої групи. Потім кожний її член, відповідно до такого розподілу, займається своєю ділянкою роботи:
§3 8. Сценарій початку громадських слухань Можна запропонувати наступний сценарій початку громадських слухань:
Важливу роль на громадських слуханнях відіграє їх ведучий. Він повинен:
Не менш значну роль відіграють і експерти. Робота експертів складається з двох напрямів діяльності — видимого і невидимого для більшості учасників. Перший стосується відпрацювання питань підготовки заходу і знаходиться „за кадром” для широкого загалу. Ця робота пов’язана з підготовкою та опрацюванням матеріалів і аргументів до теми і проблематики громадських слухань. Інший напрям пов’язаний з виступами експертів під час слухань. З точки зору психології, люди більш схильні довіряти “немісцевим” експертам, тому бажано запросити фахівців навіть з іншого міста, особливо якщо це стосується їх активної участі безпосередньо під час слухань. §3 9. Вимоги до правил проведення громадських слухань Основні вимоги до правил проведення громадських слухань:
Виступи повинні бути обмеженими у часі і конкретними. Оптимальний час для доповіді — 10–15 хвилин; привітання — 3–5 хвилин; питання, відповіді, коментарі і виступи без попереднього запису — 1–2 хвилини [18, 20]. Застосування технічних засобів під час проведення громадських слухань збільшує їх ефективність у кілька разів. Наприклад, звичайний проектор полегшує роботу промовців, а для слухачів набагато краще сприймати заздалегідь підготовлену і добре продуману візуальну інформацію, яка спрощує сприйняття всієї інформації в комплексі. На таких заходах досить ефективним є використання великих альбомів з відривними аркушами. Вони прикріплюються на спеціальній підставці, а окремі аркуші, що легко відриваються, із зафіксованою на них інформацією прикріплюються за допомогою липкої стрічки в зручних для аудиторії місцях. Як і проектор, це справляє вдалий візуальний ефект на аудиторію. Але тут є свої переваги — учасники мають змогу одночасно бачити кілька зафіксованих варіантів думок і пропозицій [18]. Якщо приміщення велике або планується присутність понад 30 осіб, слід використати систему підсилення звуку з мікрофонами для головуючого, фахівців та промовців. Можливо, потрібно встановити обладнання для організації стенограми. Розповсюдження анкет є надзвичайно легким і до того ж дієвим способом залучити громаду до активної участі у зборах та отримати зворотній зв’язок. Мешканці міста, які зайшли „на хвилинку”, можуть зацікавитися результатами анкетування і залишитися до кінця [20]. § 40. Резолюція громадських слухань Громадські слухання повинні завершитись прийняттям остаточного документу — резолюції. Рішення, прийняте громадськими слуханнями, не має загальнообов’язкового характеру. Воно є рекомендаційним. Виступи та обговорення під час слухань обов’язково вносяться до протоколу [9]. Голосування дає можливість висловитися всім сторонам конфлікту й висунути питання на голосування. Однак навіть такий простий і звичний спосіб, як голосування, може призвести до ускладнень. Якщо питання не було достатньообговорено, а значна частина громадян приймає проблему занадто близько до серця, то голосування призведе до появи переможців і переможених. Існує ризик, що почнеться процес „поляризації” аудиторії, при якому сторона, що опинилася у меншості, може навіть залишити зал засідань. Якщо учасники “не хочуть поступатися принципами” і мають тверду, заздалегідь вибудовану позицію щодо питання, яке обговорюється, — необхідно починати пошук компромісу. Компромісним є таке рішення, яке задовольняє переважну більшість присутніх. У цій ситуації важливо, щоб головуючим була людина „зі сторони”, яку важко було б звинувачувати у симпатіях до тієї чи іншої групи. Ведучий повинен перевести дискусію з площини „хто винен?” на площину „що робити?” [20]. Головуючий пропонує прийняти „за основу” підсумковий документ. Першим голосують проект документу, підготовлений організаторами (робочою групою). Якщо існують альтернативні проекти документу, то по них голосують пізніше, у разі, якщо не пройшов перший документ. Помічники головуючого підраховують голоси. Головуючий оголошує результати голосування [20, 18]. Якщо існують поправки до документу, який було прийнято „за основу”, можна запропонувати створити редакційну комісію. До такої комісії будуть входити як автори основного документу, так і автори поправок. Після цього проект рішення слухань може бути прийнято „в цілому” або доручено редакційній комісії протягом короткого періоду після слухань прийняти остаточну редакцію підсумкового документу. Якщо документ не був проголосований „загалом”, остаточним вважається документ, прийнятий „за основу” [20, 18]. § 41. Заходи після проведення громадських слухань Після проведення громадських слухань необхідно:
Існують наступні переваги і недоліки громадських слухань: |
||||||
|
||||||
Для того, щоб громадські слухання принесли позитивний результат, треба проводити їх безпосередньо перед прийняттям владою того чи іншого рішення; надати кожному можливість взяти у них участь та записати і опрацювати все, що відбувалося на слуханнях [16, 18]. У наступних параграфах ми коротко охарактеризуємо особливості проведення громадських слухань за „найпопулярнішими” для органів місцевого самоврядування темами: бюджет, комунальна власність, тарифи. §42. Громадські слухання по бюджету Серед найважливіших політичних документів, за яким упродовж року живе громада —місцевий бюджет. Як і на державному рівні, його обговорення та ухвалення щоразу викликає безліч дискусій та протистоянь. До того ж, існує постійна проблема обмеженості ресурсів. От і думай, як розподілити, щоб охопити усі сфери життєдіяльності громади. Як вирішити, що важливіше — промисловість, медицина, освіта чи культура? Як досягти того, щоб планування витрат максимально відповідало потребам населення міста? Українське законодавство вимагає, щоб бюджетний процес був прозорим та відкритим. Для цього щороку мають проводитися громадські слухання по бюджету. Вони можуть бути двох типів, на кожний з яких треба підготувати різні документи:
Щоб провести бюджетні слухання на належному рівні, слід дотриматись таких умов:
Короткий опис бюджету — скорочений варіант повного бюджету, де просумовано найважливішу для громадськості інформацію, яку можна адресувати різним цільовим групам: ЗМІ, громадянам, депутатам тощо. Така форма дасть змогу слухачам, не знайомим з фінансовими схемами та механізмами, зрозуміти складну схему бюджету та з’ясувати, як цифри і формули бюджету проектуються на громадське життя. Короткий опис бюджету охоплює:
Структура короткого опису бюджету: |
||||||
|
||||||
|
||||||
Презентація бюджету у формі короткого опису дає ряд суттєвих переваг:
Зокрема, специфічної інформації про бюджет, яку більшість населення в іншій формі не зможе одержати і сприйняти.
Короткий опис бюджету надає унікальну можливість громадянам та органам місцевого самоврядування в конструктивній та компетентній обстановці обговорити питання, які хвилюють усі прошарки місцевої громади.
З одного боку бюджет є складним фінансовим документом. З іншого він визначає повсякденне життя місцевої громади, члени якої мають право детально знати, як саме витрачаються суспільні гроші. Короткий опис бюджету дає змогу забезпечити максимальну прозорість бюджету. До недоліків короткого опису бюджету можна віднести певні затрати часу та ресурсів, необхідних для його підготовки. Однак дивіденди від цього значно вищі. § 43. Громадські слухання по комунальній власності Комунальна земля та об’єкти нерухомості — потенційно продуктивний ресурс, яким має ефективно розпоряджатися орган місцевого самоврядування. Одночасно, комунальна власність, особливо земля та будинки, є власністю громади. А отже, громада має повне право знати наскільки ефективно ця власність використовується. Питання, пов’язані з комунальною власністю, є зрозумілими і близькими для населення. Для місцевої влади економічно і політично вигідно широко інформувати населення про ефективне господарювання у цій сфері. Чим відкритіший та демократичніший процес використання комунальної власності, тим вища довіра громади до влади, тим більший політичний капітал влади. Громадські слухання дають органам місцевого самоврядування декілька переваг. У фінансовому плані: суспільство має знати, як господарювання комунальною власністю впливає на фінансовий стан громади. Ефективне керування комунальною власністю сприяє зростанню доходів і зниженню витрат міста, що безпосередньо відображається на добробуті населення. Наприклад, якщо місцева влада зуміє підвищити доходи від оренди свого майна і використає їх для ремонту даху в школі, населення належно це оцінить. Однак ще більшу підтримку таке рішення матиме, якщо його ухвалити з врахуванням думки громадськості, висловленої під час громадських слухань. В економічному плані: для залучення інвестицій необхідно скасувати надмірні обмеження на використання земельних ділянок. Щоб не викликати при цьому конфронтації, слід подбати про схвалення громадськості. Це відобразиться на загальному економічному кліматі в місті. Підприємці охочіше інвестуватимуть в економіку міста, створюватимуть робочі місця і підвищуватимуть доходи населення. Наприклад, якщо місто надавтиме ділянки під забудову на умовах багаторічної оренди і зніме обмеження щодо цільового використання, підприємці почуватимуться захищенішими і безпечніше вкладатимуть кошти в будівництво, створення нових об’єктів виробництва та сфери послуг. Однак доля деяких об’єктів та земельних ділянок хвилює громадськість через соціальні та культурні мотиви. Досить тільки згадати хвилю протестів проти житлового будівництва, яка прокотилась в Україні останнім часом, чи обурення громадськості з приводу будівництва розважального комплексу в безпосередній близькості до української святині — храму святої Софії у Києві. Знявши обмеження силовим способом в односторонньому порядку, не проконсультувавшись при цьому з громадськістю, можна викликати інколи необґрунтовані сумніви і навіть протести. Цього можна уникнути за допомогою громадських слухань, в процесі яких громаді детально пояснять економічну вигоду від таких рішень. Що ж може стати предметом обговорення на громадських слуханнях по комунальній власності? Міський голова, міська рада і населення не обов’язково будуть детально цікавитись кожним об’єктом (хоч інформація про всі ці об’єкти у будь-якому випадку має бути доступною для громади). Однак вони мають мати чітку сумарну картину. Тому громадські слухання доцільно скерувати на обговорення двох чинників: Річного звіту по комунальній власності Презентація звіту може охоплювати такі питання:
Долі доходів від продажу (приватизації) об’єктів комунальної власності У комунальній власності залишається багато об’єктів, які доцільніше продати, ніж витрачати кошти на їх утримання. Однак такі способи не завжди знаходять підтримку і схвалення населення. Щоб зробити ці процедури прозорими і зрозумілими, щоб не викликати підозр і напруги у громаді, визначати долю цих об’єктів треба публічно, організувавши, зокрема, громадські слухання. У світовій практиці склалося так, що доходи від продажу подібних об’єктів витрачаються тільки на капітальні вкладення (зокрема, на капітальний ремонт чи нове будівництво), а не „проїдаються” на поточні витрати. На жаль, у органів місцевого самоврядування завжди є спокуса за рахунок цих коштів „залатати дірки”, скерувавши їх на виплату заробітної плати чи оплату комунальних послуг бюджетними установами. Безумовно, значна частина громади це підтримає, але ні до чого доброго в майбутньому така політика не приведе. Адже прийде час, коли продавати буде нічого, поточні витрати не зменшаться, а нічого нового й перспективного створено не буде. Саме тому обґрунтовувати сфери прикладання коштів від приватизації комунальної власності слід на громадських слуханнях. § 44. Громадські слухання по тарифах на комунальні послуги Тарифи на комунальні послуги безпосередньо торкаються інтересів багатьох громадян та організацій:
Інтереси цих груп інколи діаметрально протилежні, тому збалансувати їх — надзвичайно важке завдання для органів місцевого самоврядування. Місцева влада має дати змогу всім зацікавленим сторонам брати участь як у встановленні стандартів надання комунаьних послуг, так і тарифів за користування ними. Цього можна досягти на громадських слуханнях, де ці сторони можуть висловити свої аргументи. В Україні тарифи на комунальні послуги — складне і болюче питання, яке безумовно створює велику напругу в суспільстві. Відкрита дискусія і зрозуміла, доступна аргументація, яку органи місцевого самоврядування можуть надати громадськості під час громадських слухань, допоможуть дещо послабити напругу навколо цього питання. Незважаючи на те, які рішення буде ухвалено остаточно, інформація, на якій базуватимуться ці рішення, а такаж процес ухвалення мають бути відкритими і доступними широкій громадськсті. Це потрібно, щоб участь зацікавлених сторін була ефективною. Мешканці тільки тоді погодяться з доконечністю підвищення вартості комунальних послуг, якщо їх достатньо поінформують про причини, які спонукали місцеву владу до такого кроку. Готуючи пропозиції щодо перегляду тарифів та представляючи їх на громадських слуханнях, ОМС мають розробити і обґрунтувати метод розрахунку тарифів. Він, зокрема, має вказувати:
Під час громадських слухань представники місцевої влади та комунальних підприємств повинні бути готовими пояснити включення тих чи інших затрат у тарифи, а також показати, як було проведено розрахунки. Після того як всі витрати розраховано, найважче — визначити, хто саме нестиме цей тягар: споживачі послуг, місцеве самоврядування через субсидії чи держава? На громадських слуханнях влада має пояснити населенню, що використання субсидій, які потенційно покривають тільки затрати, означає, що менше коштів залишиться на інвестування та субсидування інших послуг населенню. Крім цього варто згадати, що без підвищення тарифів існуючий рівень послуг безумовно знижуватиметься. Під час громадських слухань мешканці мають переконатися, що підвищення тарифів —необхідна умова гарантії стабільності надання послуг. Крім цього, влада зможе краще зрозуміти здатність і готовність населення платити, почує думки щодо прийнятного рівня послуг, збалансувати платоспроможність та рівень послуг. Контрольні запитання
Питання для обговорення
|
- Правила внутрішнього трудового розпорядку
- Зразок договору оренди легкового автомобіля
- Зразок позовної заяви про визнання шлюбу недійсним
- Лист ДПА щодо повторних порушень
- Зразок договору позики під проценти
- Ландшафтний заказник «Козинський»
- Відкрите акціонерне товариство має приватну форму власності, але 100 % його акцій належать державі в особі міністерства. ВАТ має намір надати в оперативну оренду бюджетній організації належне йому нежитлове приміщення