Місцеві ініціативи

Місцеві ініціативи

Місцеві ініціативи — одна з форм безпосередньої участі громадян у місцевому самовря­дуван­ні. Згідно зі статтею 9 закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, члени терито­ріаль­ної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Місцева ініціатива не може супе­ре­чи­ти Конституції України та чинному законодавству.

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи [5].

Наведена вище стаття 9 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” розвиває положення статті 140 Конституції України, яка декларує право територіальної громади здійснювати місцеве само­врядування як через обрані органи, так і безпосередньо. Важливість цієї статті полягає в тому, що вона дає право територіальній громаді ініціювати розгляд у місцевій раді будь-якого питання, що відноситься до її компетенції, яке є важливим для громади, але яке не виноситься на розгляд ради через небажання це зробити міським головою чи депутатами ради [10]. Таким чином, стаття 9 фактично розширює перелік суб’єктів, що мають право внесення питань на розгляд сесії ради, який визначено п.12 статті 46 цього ж закону.

Потреба в здійсненні місцевої ініціативи може виникнути у випадку певного „протистояння” між радою та частиною територіальної громади, що у житті трапляється досить часто. Вимоги ініціаторів місцевої ініціативи можуть бути необґрунтованими, переслідувати вузькі групові інтереси тощо, але вони також можуть бути дійсно справедливими й важливими для всієї громади.

§45. Порядок внесення місцевої ініціативи

Порядок внесення ініціативи на розгляд ради визначається місцевим нормативним актом. Тому для реалізації місцевої ініціативи міська рада повинна ухвалити відповідне положення чи рішення ради або виписати процедуру в статуті територіальної громади.

Положення має вирішувати забезпечення нормативного регулювання всіх етапів процесу реалізації права місцевої ініціативи в інтересах як реалізації самого права ініціативи, так і недопущення використання цього права на шкоду громади; визначення дійових осіб процесу; встановлення послідовності процедури; захист дійових осіб від диктату інших дійових осіб через певні процедурні ускладнення та розтягнутість процесу в часі.

Положенням про реалізацію права громади висувати місцеві ініціативи звичайно передбачено:

• можливий предмет ініціативи;
• порядок формування ініціативної групи (груп);
• порядок легалізації груп;
• форми протоколів зборів ініціативної групи, кінцевого документу, що подається раді;
• регламент роботи ініціативної групи (груп);
• процедуру переговорів міської влади з ініціативною групою;
• процедуру прийняття або відхилення ініціативи;
• порядок фінансування [9].

Згідно п.4 статті 9 місцева рада, розглянувши питання, внесене на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, ухвалює рішення. Це рішення обов’язково має бути оприлюднене. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, оприлюднюють у порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Зазвичай оприлюднення рішень відбувається через їх опублікування в одній або декількох місцевих газетах, шляхом видання бюлетеня ради або вивішування тексту рішення на спеціальних стендах, встановлених у певних місцях на території громади і у приміщенні ради та її виконавчих органів [18, 5].

Рис. 8. Алгоритм реалізації права на місцеві ініціативи [19]

Можна виділити наступні основні переваги, недоліки, можливості та перешкоди для використання місцевої ініціативи.

Таким чином, місцеві ініціативи дають змогу представникам громади безпосередньо виносити на розгляд ОМС важливі для розвитку громади питання.

Контрольні запитання

1. Що таке місцева ініціатива?
2. Хто може виступати з місцевою ініціативою?
3. Чи можуть виступати з місцевою ініціативою особи, які проживають у населеному пункті та належним чином зареєстровані, але не є громадянами України?
4. Чи можуть виступати з місцевою ініціативою особи віком від 16 до 18 років?
5. Ким або чим визначається порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд?
6. Які моменти слід описати у документі, який регламентує порядок реалізації права на місцеві ініціативи?
7. Які вимоги висуваються до засідання ради, на якому розглядається місцева ініціатива?
8. У який термін від внесення місцевої ініціативи рада має її розглянути?

Питання для обговорення

1. Назвіть недоліки місцевих ініціатив як форми участі громадян у місцевому самоврядуванні .
2. Назвіть переваги місцевих ініціатив як форми участі громадян у місцевому самоврядуванні .
3. У яких випадках, на вашу думку, доцільно застосовувати механізм місцевої ініціативи?
4. Проаналізуйте Типове положення ‘”Про порядок реалізації права на місцеві ініціативи у м. Вінниці‘‘ (частина ІІ підручника). Виокреміть позитивні та негативні, на вашу думку, аспекти цього документу.

Ситуаційна вправа

Ринкова економіка міста

Міська влада вирішила провести громадські слухання з проблеми упорядкування діяльності ринків та вуличної торгівлі.

Для прикладу , у місті склалася наступна ситуація. Міська влада прийняла рішення про перенесення продуктового ринку на околицю. До цього часу ринок був розташований недалеко від центру Міста , поблизу вокзалу. Рішення влади було обумовлене незадовільним санітарним станом навколишніх територій ; площа ринку потребувала капітального ремонту ; великий наплив людей та транспорту ускладнював дорожній рух. Мешканці навколишніх будинків неодноразово скаржились міській владі на незручності, пов’язані з таким сусідством.

На ринку постійно працює понад тисячу підприємців; щодня приїжджають люди з навколишніх сіл. Надходження від ринкових зборів складають суттєву частку міського бюджету.

Місце, обране для нового ринку, дозволяє організувати під’їзні шляхи та покращити умови для продавців та покупців. Однак у місті відсутній місцевий транспортний зв’язок, а відстань до центральної частини та вокзалу — більш ніж с ім кілометрів. Працівники ринку висловлюють своє незадоволення прийнятим рішенням та погрожують акціями протесту.

Завдання :

Визначити зацікавлені сторони конфлікту.

Скласти план підготовки до проведення громадських слухань на цю тему.

ІМІТАЦІЙНА ГРА “Громадські слухання”

Будівництво сміттєзвалища. Необхідно розділити учасників на три групи:

перша група — місцева влада, бізнес-структура (підрядник);

друга група — дорадчий комітет/експерти (союзники групи 1);

третя група — опозиційно налаштована аудиторія (мешканці прилеглих територій, організація „ Чисте довкілля”).

Легенда

Сміття з міста Х відвозилося на сміттєзвалище сусіднього міста О. Місто О відмовилося приймати й надалі сміття з міста Х, оскільки його власне сміттєзвалище практично вичерпало ресурс. Підприємство „Дельта”, яке займається збором і переробкою сміття, запропонувало побудувати завод з переробки сміття на території колишньої військової частини неподалік мікрорайону Y , що знаходиться на окраїні міста Х. Підготовлена вся необхідна документація і проект. Проти цього проекту виступили мешканці мікрорайону Y та організація захисту навколишнього середовища „Чисте довкілля”. Вони аргументують свою незгоду тим, що в даному районі погіршиться екологічна обстановка, а також тим, що мешканці мікрорайону Y випасали тут свою худобу й проходили цією територією до залізниці; крім того, вони просто не бажають мати сміттєзвалище поряд зі своїм мікрорайоном.

Місто (зокрема відділ комунального господарства) та фірма „Дельта” наполягають на будівництві тут сміттєпереробного заводу, оскільки на розумній відстані від міста відсутні участки, придатні для його будівництва.

Організація «Чисте довкілля”

Агресивно настроєна організація, яка опікується, на громадських засадах, охороною навколишнього середовища. Активно виступає проти будь-яких дій, що потенційно можуть зашкодити стану оточуючого середовища. Члени організації завжди готові до акцій громадської непокори (проведення пікетів, блокування руху транспорту тощо). Організація має скромний бюджет, проте цілком фінансово незалежна. Має хороші зв’язки з засобами масової інформації.

Організація планує своєю активною діяльністю привернути увагу іноземних благочинних фондів для отримання додаткового фінансування.

Організація швидко знайшла союзників серед мешканців мікрорайону Y і виступає як організатор акцій протесту.

Практично всі члени організації „Чисте довкілля” є мешканцями міста Х.

Мета: покращення екологічної ситуації в регіоні.

Фірма “Дельта”

Комунальне підприємство.

Підприємство, зацікавлене у будівництві нового сміттєпереробного заводу біля мікрорайону Y , оскільки цей об’єкт розміститься неподалік від міста Х та матиме зручні під’їзні шляхи. Крім того, на замовлення і за рахунок підприємства та міста Х був розроблений проект будівництва сміттєпереробного заводу саме в цьому місці.

Підприємство не в змозі самостійно побудувати сміттєпереробний завод, тому воно планує залучити кошти з міського бюджету.

Підприємство не має у місті реальних конкурентів.

Мета: успішна і стабільна діяльність з метою отримання прибутку .

Місто Х

Районний центр з населенням близько 25 тисяч мешканців. Більшість промислових підприємств не працює. На швейному підприємстві завантажено 50% виробничих потужностей, накопичились значні борги перед містом та по зар обітній плат н і працівникам, але передбачається покращення справ у зв’язку з прогнозованим залученням іноземних інвестицій. Непогане економічне становище склалося на цегельному заводі : воно пояснюється використанням дешевої та високоякісної місцевої сировини. Через те, що місто оточене значними лісовими массивами , для його мешканців існують сприятливі рекреаційні умови. Не подалік від міста є став к и , на яких пров о дять господарську діяльність два рибгоспи. Міська влада давно усвідомлює необхідність будівництва нового сміттєзвалища або заводу з переробки сміття. Тому бу ло розроблен о план його будівництва біля мікрорайну Y. За браком коштів цей план не бу ло реалізовано . Проте на даний час стало можлив им будівництво сміттєпереробного заводу фірмою „ Дельта” (40% у комунальній власності) при частковому фінансуванні міськрадою. Проте під час проведення підготовчих робіт почалися протести місцевих мешканців, що призвело до відмови сільради в наданні території під будівництво сміттєпереробного заводу.

У місті спостерігаються значні затримки з виплатою пенсій та зар обітної плат ні бюджетникам. Необхідно провести ремонт головної дороги, на який не вистачає коштів.

Мета (в даній ситуації): забезпечення чистоти в місті.

Мікрорайон Y

Мікрорайон Y географічно відокремлений від основної частини міста. У ньому мешкає 2 тис. мешканців. Забудова приватна. Багато мешканців тримають власну худобу і мають присадибні ділянки. Серед мешканців мікрорайону спостерігається високий рівень безробіття. В мікрорайоні функціонує неповна середня школа; будується церква.

Відкриття сміттєпереробного заводу поблизу мікрорайону, на думку його мешканців, може призвести до погіршення криміногенної ситуації та погіршити умови проживання в цілому.

Мета: покращення життя мешканців мікрорайону.

Завдання для учасників:

перша група — провести громадські слухання (призначити головуючого, ведучого, стенографіста, доповідачів-експертів, організувати збір думок);

друга група — виступити в якості експертів, розробити спільні дії з владою під час громадських слухань;

третя група — підготувати провокаційні та уточнюючі питання (можуть не стосуватися теми слухань та переходити на особистості); тій частині аудиторії, що представляє мешканців мікрорайону Y, — домагатися відміни рішення про будівництво в ньому сміттєпереробного заводу.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Громадський тематичний форум. Робимо вибір разом, завдяки громадському виваженому діалогу. — К.: ПАДКО, 2002. — 12 с.
2. Громадські слухання. Методичний порадник / Уклали О. Процак, М. Костюк. — Львів: ЛМГО „ Інститут політичних технологій”, 2001. — 56 с.
3. Закон України „ Про благодійництво та благодійні організації” // Відомості Верховної Ради. — 1997. — №46.
4. Закон України „ Про всеукраїнський та місцеві референдуми”// Відомості Верховної Ради, 1991, № 33.
5. Закон України „ Про місцеве самоврядування в Україні”// Відомості Верховної Ради, 1997, № 24.
6. Закон України „ Про органи самоорганізації населення”// Відомості Верховної Ради, 2001, №48.
7. Закон України „ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” // Відомості Верховної Ради. — 2004. — №15.
8. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” // Відомості Верховної Ради. — 2002. — №40.
9. Залучення громадян до діяльності органів місцевого самоврядування: Навч. посіб./ І. Бураковський, В. Зайчикова, С. Максименко, І. Парасюк. — За ред. І. Бураковського. — К.: УНІСЕРВ, 2004. — 80 с.
10. Ільків Н., Карий О., Кушнаренко О., Ликов О., Оробець Ю., Рабцун В., Ткаченко С., Чуйко Г., Фенрих П., Берман Е. Рада та громада , або як залучати громадян до місцевого самоврядування. Посібник для працівників органів місцевого самоврядування. — К.: Академпрес, 2003. — 132 с.
11. Карий О.І. Стратегічне планування розвитку міста. — Львів: СПОЛОМ, 2006. — 288 с.
12. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови. — Тернопіль: Навчальна книга  — Богдан, 2005. — 848 с.
13. Матеріали навчального семінару „ Інститути самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування: досвід, правові та організаційні аспекти” // Оробець Ю., Карий О. — Харків: СРНЦ, 2004.
14. Місцеве самоврядування в Україні. Загальні збори громадян. Місцеві ініціативи. Громадські слухання: Зб. типових місц. нормат. актів / А. Ткачук, В. Кампо, В. Прошко, Ю.  Г анущак, М. Гументик. — К.: Інститут громадянського суспільства, 2001. — 44 с.
15. Постанова Верховної Ради „ Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні”// Відомості Верховної Ради, 1994, №6.
16. Процак О., Карий О. Організація і проведення громадських слухань. Матеріали навчального семінару. — Львів: ЗУРНЦ, 2003.
17. Рубцов В.П. Громадські слухання. — К.: Гнозис, 2001. — 16 с.
18. Руснак Б. А. Форми залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні. — Чернівці: ЧМГС „ Буковинська партнерська агенція”, 2004. — 39 с.
19. Ткачук А. Населення чи громада? Або Як впливати на місцеву владу. — К.: Інститут громадянського суспільства, 2003. — 72 с.
20. Урбаністика сьогодення (або управління територіальним розвитком та планування населених пунктів). Посібник для працівників органів місцевого самоврядування. — К.: Академпрес, 2003. — 144 с.

Для успішного опрацювання матеріалу даної глави рекомендуємо ознайомитися з наступними документами:

• Закон України „Про звернення громадян”// Відомості Верховної Ради, 1996, №47.
• Постанова Кабінету Міністрів України „Про Порядок залучення представників громадських організацій до спостережень за зміною цін і тарифів на товари та послуги, що реалізуються населенню, і рівнів заробітної плати працівників галузей економіки” від 15 січня 2005 р. №39.

Існують різні підходи до визначення поняття „метод”. Метод у широкому філософському значенні визначається як спосіб досягнення цілі, певним чином упорядкована діяльність.

Метод залучення громадян  — це прийом або сукупність прийомів, які застосовуються в межах певних форм залучення з метою здійснення повноважень територіальної громади [8].

У даній главі коротко подано рекомендації працівникам органів місцевого самоврядування щодо використання різних методів залучення громадян. Для полегшення сприйняття умовно згруповано методи залучення громадян за їхнім „основним” призначенням. Проте хочемо одразу зауважити, що більшість методів можуть ефективно використовуватися лише в поєднанні з іншими.

Наприкінці опису кожного методу подано коротку інструкцію щодо його застосування. У разі виникнення проблем з використанням якогось із методів необхідно скористатися додатковою літературою або порадами фахівців. Завжди контролюйте ефективність викорис­то­ву­ва­них методів. При потребі модифікуйте їх або відмовляйтесь від їх використання.