Організація кадрової роботи в органах місцевого самоврядування

Організація кадрової роботи в органах місцевого самоврядування

Мета теми: розглянути механізми та технології кадрової роботи в органах місцевого самоврядування.

Завдання теми:

• ознайомитися з засадами служби в органах місцевого самоврядування;
• визначити головні елементи правового статусу службовців в органах місцевого самоврядування;
• з’ясувати основні складові інституту проходження служби в органах місцевого самоврядування.

Навчальні результати теми

Після вивчення теми слухачі повинні вміти:

1. готувати документи, що стосуються служби в органах місцевого самоврядування;
2. організовувати набір, проходження та припинення служби в органах місцевого самоврядування;
3. управляти кар’єрою службовців в органах місцевого самоврядування.

 СТРУКТУРА ТЕМИ

• 4.5.1. Служба в органах місцевого самоврядування як різновид управлінської діяльності
• 4.5.2. Правовий статус посадових осіб органів місцевого самоврядування
• 4.5.3. Проходження служби в органах місцевого самоврядування та управління службовою кар’єрою

4.5.1. Служба в органах місцевого самоврядування як різновид управлінської діяльності

Служба в органах місцевого самоврядування — це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. До посадових осіб місцевого самоврядування не відносяться технічні працівники та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Виходячи з цього визначення, які ознаки посадової особи місцевого самоврядування можна сформулювати?

Можна виділити кілька ознак служби в органах місцевого самоврядування як різновиду публічної служби України:

1. це особа, яка працює професійно, а не виконує роботу на громадських засадах чи за сумісництвом, тобто служба в органах місцевого самоврядування для неї має бути основною роботою;
   1. це особа, яка має обіймати посаду в органах місцевого самоврядування та їх апараті, що пов’язане з певною системою процедур: відбору кандидатур, прийому на роботу, навчанням, атестацією, стажуванням та проходженням служби за часом зі своєю специфікою;
   2. посадова особа місцевого самоврядування у своїй повсякденній діяльності реалізує завдання і функції, які стоять перед громадою, що накладає на нього особливу відповідальність і може створювати певні обмеження щодо особистих поглядів, позицій, побажань;
   3. посадова особа місцевого самоврядування повинна утримуватися громадою, що одночасно покладає відповідальність як на громаду, яка виступає в якості роботодавця, так і на службовця як представника громади;
   4. особи, найняті на службу в органах місцевого самоврядування, мають наділятися відповідними службовими повноваженнями, необхідними для виконання своїх функціональних обов’язків.

Посадами в органах місцевого самоврядування є:

1. виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою (голови територіальної громади);
2. виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою (секретар ради, заступники голови);
3. посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (начальники управлінь, відділів тощо, їх заступники, спеціалісти).

Держава здійснює відповідну політику щодо служби в органах місцевого самоврядування за такими напрямами:

1. законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування та забезпечення її ефективності;
2. захист прав місцевого самоврядування;
3. організація підготовки та перепідготовки кадрів для служби в органах місцевого самоврядування;
4. правовий та соціальний захист посадових осіб місцевого самоврядування;
5. методичне та інформаційне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування.

Чи існують патронатні посади в системі служби в органах місцевого самоврядування?

Під функціями служби в органах місцевого самоврядування розуміються основні напрями практичної реалізації правових норм інституту служби, які сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання службових відносин і виконанню службою своєї соціальної ролі і правового призначення.

Ці функції умовно можна поділити на два рівні.

Реалізуючи свої функції служба в органах місцевого самоврядування виступає своєрідним інститутом реалізації функцій і завдань громади, підтримки її життєдіяльності. Зазначені функції відносяться до функцій першого рівня:

1. забезпечення реалізації політики громади в управлінні суспільними процесами;
   1. забезпечення ефективного функціонування органів місцевого самоврядування;
   2. захист прав і свобод громадян, надання їм управлінських послуг на високому рівні;
   3. створення умов для залучення на службу в органи місцевого самоврядування найбільш професійних та відданих справі кадрів.

Функції, що відображають роль служби в органах місцевого самоврядування в системі механізму місцевого самоврядування, відносяться до функцій другого рівня:

1. встановлення професійно-кваліфікаційних характеристик посад службовців;
2. об’єктивний і гласний добір та просування кадрів на основі їх ділових і професійних якостей, заслуг та результатів роботи;
3. формування дієвого кадрового резерву;
4. здійснення ефективного управління службою в органах місцевого самоврядування;
5. організація професійного навчання персоналу служби в органах місцевого самоврядування;
6. статистичний облік кадрів служби в органах місцевого самоврядування;
7. відповідне матеріально-технічне та технологічне забезпечення виконання державними службовцями їх функцій тощо.

Багатоаспектність функцій і завдань зумовлюють розгляд служби в органах місцевого самоврядування не тільки як правового, а й як соціального інституту багатофункціонального призначення. Його об’єктивна природа зумовлена природою і призначенням громади, в якій статус, цілі і завдання служби в органах місцевого самоврядування є вихідними з інтересів, цілей, завдань і волі громади. Тобто службовці не панують над громадою, а виконують соціальну функцію, забезпечуючи ефективне здійснення завдань і функцій громади шляхом сумлінного виконання покладених на них службових повноважень.

Консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування здійснюється Головним управлінням державної служби та його територіальними управліннями з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні. Методичну допомогу по організації і проходженню служби в органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” можуть також надавати відповідні комітети Верховної Ради України. Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідними органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Порівняйте присягу депутата місцевої ради та посадової особи органу місцевого самоврядування.

4.5.2. Правовий статус посадових осіб органів місцевого самоврядування

Посадова особа місцевого самоврядування має певний правовий статус, який являє собою сутність службових відносин. Він складається із сукупності прав, обов’язків, обмежень, заборон і відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування, передбачених чинним законодавством і гарантованих державою.

Зокрема, ст. 8 Закону „Про службу в органах місцевого самоврядування” визначає основні обов’язки, а ст. 9 — основні права державних службовців

Як і кожний громадянин України посадові особи місцевого самоврядування мають загальногромадянські права та обов’язки, встановлені Конституцією України, іншими правовими актами. Серед них можна назвати право на участь в управлінні державними справами, в тому числі вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції України), право участі у мітингах, демонстраціях, зборах, походах (ст. 39), право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади (ст. 40) та ін.

При прийомі на державну службу не допускаються будь-які обмеження щодо походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання (ст. 5 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування”).

Але посадові особи місцевого самоврядування, крім загальногромадянських прав та обов’язків, мають ще й службові права і обов’язки. В літературі їх поділяють на три групи:

1. права, які забезпечують усвідомлення службовцем свого правового статусу та його правовий захист;

2. права, які сприяють безпосередньому виконанню службовцем своїх обов’язків;

3. права, які сприяють посиленню посадової активності службовця, реалізації його конституційних прав і свобод.

Які права посадових осіб місцевого самоврядування можна віднести до першої групи?

До першої групи належать наступні права посадових осіб місцевого самоврядування:

1. ознайомлення з документами, які визначають його права та обов’язки на посаді служби в органах місцевого самоврядування, критерії оцінки якості роботи та умови просування по службі, а також організаційно-технічні умови, потрібні для виконання ним посадових обов’язків;
   1. ознайомлення з усіма матеріалами своєї особової справи, з відгуками про свою діяльність та іншими документами до внесення їх в особову справу, додання до особової справи своїх пояснень;
   2. проведення на його вимогу службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
   3. право на звернення в суд, або інший орган для вирішення суперечок, пов’язаних зі службою в органах місцевого самоврядування, в тому числі з питань проведення атестацій, їх результатів, прийому на державну службу, її проходження, реалізації прав службовця, переведення на іншу посаду, звільнення з державної служби тощо.

Які права посадових осіб місцевого самоврядування можна віднести до другої групи?

До другої групи прав посадових осіб місцевого самоврядування належать:

1. отримання в установленому порядку інформації і матеріалів, необхідних для виконання посадових обов’язків;
   1. відвідування в установленому порядку для виконання посадових обов’язків підприємств, установ і організацій;
   2. прийняття рішень і участь у їх підготовці відповідно до посадових обов’язків;
   3. підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації за рахунок коштів відповідного бюджету;
   4. внесення пропозицій щодо вдосконалення служби в будь-які інстанції.

Які права посадових осіб місцевого самоврядування можна віднести до третьої групи?

Третю групу прав посадових осіб місцевого самоврядування складають:

1. участь з власної ініціативи у конкурсі на заміщення вакантної посади;
2. просування по службі, збільшення заробітної плати з урахуванням результатів роботи, рівня кваліфікації;
3. пенсійне забезпечення з урахуванням стажу служби в органах місцевого самоврядування;
4. об’єднання в професійні спілки з метою захисту своїх прав, соціально-економічних і професійних інтересів;
5. право на грошове утримання, яке складається з посадового окладу, надбавок до нього за ранг, вислугу років, премії за результатами роботи;
6. право на щорічну оплачувану відпустку і додаткову відпустку при наявності відповідного стажу служби в органах місцевого самоврядування тощо.

Крім загальних прав, державному службовцеві визначаються посадові права, які є похідними від завдань і функцій органу місцевого самоврядування, де він працює.

Ці права визначаються в посадових інструкціях

Під обов’язками посадової особи місцевого самоврядування розуміються обумовлені Конституцією України і чинним законодавством функції (основні дії), які складають у сукупності сутність професійної діяльності щодо забезпечення виконання повноважень органів місцевого самоврядування.

Що можна віднести до основних обов’язків посадових осіб місцевого самоврядування?

Основні обов’язки визначені ст. 8 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. До них належать:

1. додержання Конституції України та інших актів законодавства України;
   1. забезпечення ефективної роботи та виконання завдань органів відповідно до їх компетенції;
   2. недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
   3. безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень органів місцевого самоврядування чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
   4. збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;
   5. постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;
   6. сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість у роботі.

У випадку сумнівів щодо правомірності отриманого доручення зобов’язаний посадова особа місцевого самоврядування повинна одразу повідомити про це в письмовій формі посадову особу, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні — повідомити вищу за посадою особу.

Посадова особа місцевого самоврядування при виконанні своїх обов’язків має діяти в межах своїх повноважень і не може допускати їх перевищення. Під перевищенням службових повноважень мають на увазі навмисні дії посадової особи місцевого самоврядування, що явно виходять за межі прав і повноважень, наданих йому за посадою законом та нормативним актом органу місцевого самоврядування (статутом, положенням, інструкцією, наказом тощо). Під перевищенням посадових обов’язків також розуміють дії посадової особи, що явно виходять за межі його повноважень і призвели до суттєвого порушення прав і законних інтересів громадян або організацій чи інтересів суспільства та держави, що охороняються законом.

Які інші складові правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування можна виокремити?

Складовою правового статусу службовців є існування правообмежень та заборон, що зумовлюються специфікою виконуваних ними завдань та функцій держави й службових повноважень.

Обмеження щодо посадових осіб місцевого самоврядування бувають двох видів:

1. обмеження, пов’язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування;
   1. обмеження, пов’язані з проходженням служби в органах місцевого самоврядування.

Перша група обмежень передбачає, що на службу в органах місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи, які:

1. не мають громадянства України.
   1. визнані у встановленому порядку недієздатними;
   2. мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
   3. у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є близькими родичами чи свояками;
   4. а також інші обмеження, встановлені законами України.

До другої групи обмежень відноситься встановлена Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” та ст. 1 і 5 Закону “Про боротьбу з корупцією” заборона:

1. брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу;
   1. займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників, крім випадків, передбачених законодавством, або бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, де він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);
   2. сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою одержання за це винагороди у грошовому чи іншому вигляді, послуг, пільг;
   3. самостійно або через представника або підставних осіб входити до складу керівних органів підприємств, господарських товариств, об’єднань тощо, що здійснюють підприємницьку діяльність;
   4. приймати подарунки, послуги, пільги або інші переваги від фізичних або юридичних осіб у зв’язку зі своєю службовою діяльністю тощо.

Інші обмеження, пов’язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.

Які існують обмеження щодо обіймання посад в органах місцевого самоврядування?

З метою забезпечення якісного виконання посадовими особами місцевого самоврядування завдань і функцій громади, посадових обов’язків, реалізації наданих їм законних прав, дотримання правообмежень, чинне законодавство України визначає основні гарантії їх професійної діяльності. Зокрема, посадовій особі місцевого самоврядування гарантуються:

1. умови роботи, які забезпечують виконання ним посадових обов’язків;
   1. заробітна плата й інші виплати, передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами;
   2. щорічна оплачувана відпустка;
   3. медичне обслуговування державного службовця та членів його сім’ї, в тому числі після виходу на пенсію;
   4. підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації зі збереженням грошового утримання на період навчання;
   5. пенсійне забезпечення за вислугу років і пенсійне забезпечення членів сім’ї державного службовця в разі його смерті, що настала у зв’язку з виконанням ним посадових обов’язків;
   6. захист його самого та членів його сім’ї від насилля, погроз, інших неправомірних дій у зв’язку з виконанням ним посадових обов’язків у порядку, визначеному законом та ін.

Які гарантії надаються посадовим особам місцевого самоврядування?

Особливе місце в забезпеченні ефективної діяльності органів місцевого самоврядування займають заохочення та відповідальність посадових осіб. Заходи заохочення поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні встановлені нормами законодавства про працю, а також Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, в якій, зокрема, зазначається, що за сумлінну безперервну працю в органах місцевого самоврядування, зразкове виконання трудових обов’язків посадовим особам місцевого самоврядування видається грошова винагорода в розмірі та порядку, виходячи з відповідних посад державних службовців. За особливі трудові заслуги вони представляються також до державних нагород та присвоєння почесних звань.

До спеціальних слід віднести, наприклад, такі, як дострокове присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посад за виконання особливо відповідальних завдань, або переведення на посаду більш високого рівня.

Паралельно з заходами заохочення законодавство передбачає і юридичну відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування, а саме: дисциплінарну, матеріальну, адміністративну і кримінальну.

Важлива роль у забезпеченні належного виконання посадовими особами місцевого самоврядування своїх службових обов’язків належить рівню оплати іх праці.

Які міри заохочення та відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування передбачаються чинним законодавством?

У Законі України “Про службу в органах місцевого самоврядування” зазначається, що оплата праці посадових осіб місцевого самоврядування повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню органів місцевого самоврядування компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата посадових осіб місцевого самоврядування складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років та інших надбавок, зокрема, за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи. Надбавка за вислугу років виплачується щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки — 10, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — 30, понад 25 років — 40 відсотків. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування встановлюються в місцевому бюджеті виходячи з умов оплати праці державних службовців.

Які умови оплати праці визначаються в нормативних документах?

Законодавство фіксує також класифікацію посадових осіб.

В органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

перша категорія — посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;

друга категорія — посади Сімферопольського міського голови, міських (міст — обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови — секретаря Київської міської ради;

третя категорія — посади перших заступників та заступників міських голів (міст — обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст — обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст — обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;

керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;

четверта категорія — посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;

п’ята категорія — заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад;

шоста категорія — посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;

сьома категорія — посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Стаття 15. Ранги посадових осіб місцевого самоврядування

При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.

Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування:

особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до п’ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.

Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорій, а також ранги сільським, селищним, міським головам, головам районних, районних у містах рад присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад.

Ранги, які відповідають посадам третьої — сьомої категорії, присвоюються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою обласної, районної, районної у місті ради.

Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи.

Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується відповідно до цих рангів.

Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки.

За виконання особливо відповідальних завдань посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад.

За сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбавлена присвоєного відповідно до цього Закону рангу лише за вироком суду.

Якщо посадова особа місцевого самоврядування обрана чи призначена на посаду нижчої категорії або залишила службу в органі місцевого самоврядування, за нею зберігається присвоєний ранг.

У трудовій книжці посадової особи місцевого самоврядування робиться запис про присвоєння, зміну чи позбавлення її відповідного рангу.

Про службу в органах місцевого самоврядування/ Закон України №2493-ІІІ

Який ранг може бути присвоєний міському голові?

4.5.3. Організація проходження служби в органах місцевого самоврядування та управління службовою кар’єрою

Прийом працівників на службу в органи місцевого самоврядування

Прийом на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на конкурсній основі, після успішного проходження стажування і з кадрового резерву. При вирішенні питання прийняття на посаду посадової особи місцевого самоврядування слід виходити з того, що статтею Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” встановлено граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування — 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.

Особи, які вперше зараховуються на посади посадових осіб місцевого самоврядування повинні прийняти Присягу і підписати її текст, визначений у Законі України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, про що робиться запис у трудовій книжці.

При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування може встановлюватися випробування терміном до 6 місяців. У разі негативного результату випробування особа звільняється з посади посадової особи місцевого самоврядування згідно з законодавством про працю.

Прийняття на посади на конкурсній основі

Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” визначено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади третьої-сьомої категорій, передбачених Законом, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Цей спосіб приймання на роботу є найбільш поширеним, оскільки питома вага посадових осіб місцевого самоврядування третьої-сьомої категорій, які працюють в органах місцевого самоврядування, складає більше 95 відсотків.

Проведення конкурсу регулюється Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Рішення про проведення конкурсу та його умови приймається керівником органу, в якому оголошується конкурс. Його наказом утворюється конкурсна комісія, яку очолює, як правило, заступник керівника. Інформація про конкурс на заміщення вакантних посад та умови конкурсу публікуються в пресі та поширюються через інші засоби масової інформації не пізніше як за місяць до початку конкурсу і доводяться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі подають до конкурсної комісії такі документи:

1. заяву про участь у конкурсі, в якій зазначається про ознайомлення заявника із встановленими законодавством обмеженнями щодо прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби в органах місцевого самоврядування;
   1. заповнену особову картку (форма П2-ДС) з відповідними додатками;
   2. дві фотокартки розміром 4 х 6 см.;
   3. копії документів про освіту, засвідчені нотаріально чи в іншому встановленому законодавством порядку;
   4. відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру щодо себе та членів своєї сім’ї;
   5. копії першої та другої сторінок паспорта громадянина України, засвідчену кадровою службою.

Особи, які працюють в органі, де оголошено конкурс, і ті, які зараховані до кадрового резерву цього органу і бажають взяти участь у конкурсі, зазначених документів до заяви не додають.

Іспит проводиться конкурсною комісією з метою об’єктивної оцінки і здібностей кандидатів на посаду посадових осіб місцевого самоврядування.

Засідання комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засідання членами комісії і подається керівником не пізніше як 2 дні після голосування. Кожний член комісії може додати до протоколу свою окрему думку.

Рішення про укладення трудового договору приймає керівник на підставі рішення комісії про переможця конкурсу, інші учасники конкурсу можуть бути зараховані до кадрового резерву чи прийняті на стажування. Відповідно до рекомендацій Головдержслужби, наказ про призначення на посади осіб, які пройшли конкурсний відбір, має бути такого змісту:

Призначити (прізвище, ім’я по батькові) з (число, місяць, рік) на посаду (назва посади) відділу (назва відділу) з окладом ____ грн. на місяць згідно штатного розпису з присвоєнням йому ____ рангу посадової особи місцевого самоврядування, як такий, що пройшов за конкурсом.

 Прийняття на посади посадових осіб місцевого самоврядування поза конкурсом

Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” визначено, що просування по службі посадової особи місцевого самоврядування, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, а також прийняття на роботу посадової особи місцевого самоврядування, який припинив службу в органи місцевого самоврядування у зв’язку з відставкою, може здійснюватися за рішенням керівника органу місцевого самоврядування без конкурсного відбору.

Встановлено, що без конкурсного відбору або стажування можуть також прийматися:

а) посадові особи місцевого самоврядування на посади:

1. керівників, які згідно з законодавством обираються або затверджуються колегіальним органом;
2. спеціалістів при переміщенні їх в межах одного органу місцевого самоврядування на рівнозначну або нижчу посаду з дотриманням вимог законодавства про працю;

б) посадові особи місцевого самоврядування, які перебували на відповідних посадах у виконавчих органах рад, в тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів місцевого самоврядування;

в) випускники Національної академії державного управління при Президентові України та її філіалів у органи, які направляли їх на навчання.

Стажування

Відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” затверджено Положення про порядок стажування у органах місцевого самоврядування. Воно проводиться у відповідному органі місцевого самоврядування з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду посадової особи місцевого самоврядування, терміном до двох місяців.

Стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду посадової особи місцевого самоврядування, так і посадові особи місцевого самоврядування, які бажають зайняти більш високу посаду. Відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватись стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи. Працівники, які досягли пенсійного віку, до стажування не залучаються.

Зарахування на стажування, термін та зміни порядку його проходження оформляються наказом керівника органу місцевого самоврядування, де проводиться стажування. Під час проходження стажування працівник повинен додержуватись правил внутрішнього трудового розпорядку органу місцевого самоврядування, де він проходить стажування.

Стажування працівника проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи з подальшим урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного законодавства. Стажисту за основним місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час знаходження в дорозі та наймання житла.

Витрати, пов’язані зі стажуванням спеціалістів, відшкодовуються підприємствам, установам і організаціям органом місцевого самоврядування, який запросив спеціаліста на стажування, за рахунок коштів, передбачених на утримання цього органу. Орган місцевого самоврядування проводить витрати на зазначені цілі за рахунок коштів, призначені на інші видатки.

На період стажування за стажистом закріпляється посадова особа місцевого самоврядування, відповідальна за стажування. Зміст стажування визначається індивідуальним планом, що затверджується керівником структурного підрозділу органу, де проводиться стажування.

Стажист за час проходження стажування повинен виконати індивідуальний план стажування. Після закінчення стажування він подає керівництву органу місцевого самоврядування доповідну записку про стажування з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використання його на службі в органах місцевого самоврядування, а за основним місцем роботи — стислий письмовий звіт. За результатами стажування у органі місцевого самоврядування стажисту видається довідка для подання за основним місцем роботи.

Особа (не посадова особа місцевого самоврядування), яка після успішного закінчення стажування виявила бажання працювати у даному органі місцевого самоврядування, проходить конкурс відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу при прийнятті осіб на роботу до органів виконавчої влади. При цьому їй надається перевага над особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування.

Посадова особа місцевого самоврядування після успішного закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного органу місцевого самоврядування без конкурсного відбору або зарахований до кадрового резерву.

При призначенні на посаду видається наказ (розпорядження) такого змісту:

Призначити (прізвище, ім’я, по батькові) з (число, місяць, рік) на посаду (назва посади) відділу (назва відділу) з окладом ____ грн. на місяць згідно штатного розпису з присвоєнням його ____ рангу посадової особи місцевого самоврядування, як такого, що успішно пройшов стажування.

У випадку, коли призначеному на посаду на попередній роботі булоприсвоєно вищий ранг, можна в наказ відзначити: “Взяти до уваги, що (прізвище, ініціали) присвоєно ___ ранг посадової особи місцевого самоврядування”.

Просування по службі посадової особи місцевого самоврядування, яка зарахована до кадрового резерву

Відповідно до Положення про формування кадрового резерву для служби в органах місцевого самоврядування для заміщення посад посадових осіб місцевого самоврядування, а також для просування їх по службі створюється кадровий резерв.

На кожну посаду посадової особи місцевого самоврядування кадровий резерв формується з такого розрахунку: на посаду керівника — не менше двох осіб, а на посади спеціалістів складаються списки осіб, зарахованих до кадрового резерву, з урахуванням фактичної потреби.

Список осіб, зарахованих до резерву, переглядається щороку в грудні. У разі необхідності до списку протягом року можуть бути внесені зміни у порядку, встановленому для зарахування до кадрового резерву.

Зарахування до кадрового резерву затверджується наказом керівника органу місцевого самоврядування за погодженням з іншими органами, якщо для призначення на посади, на які формується кадровий резерв, передбачається погодження кандидатур з цими органами.

Після зарахування до кадрового резерву на посади, робота на яких передбачає доступ до державної таємниці, розглядається питання щодо оформлення в установленому порядку допуску до державної таємниці особам, які його не мають.

З працівниками, зарахованими до кадрового резерву, проводиться робота згідно із затвердженими ними особистими річними планами, з яких передбачається:

1. систематичне навчання шляхом самоосвіти;
2. періодичне навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (у тому числі зарубіжних);
3. участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з відповідних проблем та питань діяльності органів місцевого самоврядування і структурних підрозділів;
4. стажування у відповідному органі місцевого самоврядування терміном до двох місяців;
5. заміщення на період відсутності посадової особи місцевого самоврядування посади, на яку зараховано працівника до кадрового резерву;
6. участь у підготовці проектів актів законодавства та інших нормативних документів тощо;
7. вивчення і аналіз виконання законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, Міністерства фінансів України, Головного фінансового управління, місцевих органів влади.

Якщо посада, на яку до кадрового резерву зараховано працівника, стає вакантною, він має переважне право на її заміщення при проведенні конкурсу. Просування по службі посадової особи місцевого самоврядування, який зарахований до кадрового резерву, або такого, що пройшов стажування може здійснюватися за рішенням керівника відповідного органу місцевого самоврядування поза конкурсом.

Керівник органу місцевого самоврядування несе відповідальність за ефективну підготовку і використання кадрового резерву. У разі заміщення вакантної посади керівник в поданні про призначення кандидата на цю посаду повинен зазначити, протягом якого періоду він перебував у кадровому резерві, яким чином виявив себе, а якщо не перебував — подати обґрунтовані пояснення причин невикористання кадрового резерву.

Виключення із списків кадрового резерву оформляється наказом керівника.

Хто визначає порядок формування кадрового резерву в системі служби в органах місцевого самоврядування?

Випробування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування

Відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування може встановлюватися додаткова умова-випробування терміном до шести місяців. Це рішення керівник може прийняти за наслідками конкурсу, стажування, просування по службі посадової особи місцевого самоврядування, який зарахований до кадрового резерву. Випробування застосовується з метою перевірки відповідності працівника в роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі про прийняття на роботу.

Зміст наказу щодо призначення осіб, на посади з випробувальним терміном має бути таким:

Призначити (прізвище, ім’я, по батькові) з (число, місяць, рік) на посаду (назва посади) відділу (назва відділу) з окладом ___ грн. на місяць, згідно штатного розпису, як такого, що пройшов за конкурсом (успішно пройшов стажування, був зарахований до кадрового резерву на цю посаду) з випробувальним терміном на (вказується термін).

Якщо протягом терміну випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято (за висновком керівника підрозділу), керівник органу може видати наказ (розпорядження) про звільнення працівника з посади, на яку його прийнято з випробувальним строком.

Зміст наказу щодо звільнення з посади працівника, який не витримав випробування має бути таким:

Звільнити (прізвище, ім’я, по батькові) з (число, місяць, рік) з посади (назва посади) відділу (назва відділу) як такого, що не витримав випробування, згідно статті 28 КЗпП України.

Розірвання трудового договору з цих питань може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому законодавством для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Коли термін випробування закінчився успішно, керівник підрозділу органу, на посаду в якому зараховано працівника, подає керівникові органу мотивований висновок з пропозицією про присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування. Зміст наказу щодо присвоєння рангу має бути таким:

Присвоїти (прізвище, ім’я, по батькові, назва посади) з (число, місяць, рік закінчення терміну випробування) — ранг посадової особи місцевого самоврядування відділу.

Особова справа посадової особи місцевого самоврядування

З початком розгляду питання про призначення на посаду посадової особи місцевого самоврядування розпочинається формування його особової справи. З метою упорядкування кадрового діловодства та удосконалення процедури прийняття на посади посадових осіб місцевого самоврядування постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок ведення особових справ.

Порядок — це єдиний нормативний документ, який визначає перелік документів, які складають особову справу посадової особи місцевого самоврядування, а також вимоги до їх оформлення, зберігання та облік. Формування та ведення особової справи здійснюється кадровою службою відповідного органу. Працівник кадрової служби повинен перевірити правильність заповнення матеріалів особової справи, відповідність зазначених у них відомостей з оригіналами документів (паспорта, військового квітка, документа про освіту тощо). Відповідно до Порядку ведення особових справ посадових осіб місцевого самоврядування в органах виконавчої влади в особовій справі повинні міститися такі документи:

1. Особова картка (форма П2-ДС) з відповідними додатками та фотокарткою розміром 4х6 сантиметрів. Фома особової картки П2-ДС та інструкція по її заповненню, затверджені наказом Мінстату України від 26 грудня 1995 року № 343. Відповіді на всі питання особової картки (розділи I, VIII, IX та відомості про попередню роботу) заповнюються працівником особисто, відповідно до вимог зазначеної інструкції без скорочень та виправлень.

Автобіографія пишеться працівником особисто у довільній формі, в кінці ставиться підпис і дата. В ній, крім прізвища, імені та по батькові, дати і місця народження, висвітлюються питання, пов’язані з трудовою і громадською діяльністю, пояснюються причини переходу з однієї роботи на іншу, зміни місця проживання, тимчасового не працевлаштування, про навчання та інше. У разі необхідності можуть надаватися пояснення з приводу важливих моментів особистого життя своїх близьких родичів (батька, матері, братів, сестер) та родичів дружини (чоловіка);

1. Копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації. Копії цих документів засвідчуються нотаріально або керівником кадрової служби та скріпляються печаткою;
2. Відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” відомості (декларація) про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан посадової особи місцевого самоврядування чи особи, що претендує на посаду посадової особи місцевого самоврядування і членів його сім’ї. Декларація посадової особи місцевого самоврядування чи особи, що претендує на посаду посадової особи місцевого самоврядування і членів його сім’ї відповідно до чинного законодавства, подається при прийомі на посаду посадової особи місцевого самоврядування та щорічно до 15 квітня за встановленою формою;
3. Підписані претендентом попередження про встановлені законодавством України обмеження, пов’язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та її проходженням, а також документ про ознайомлення із Загальними правилами поведінки посадової особи місцевого самоврядування;
4. Довідка про наявність встановленої форми допуску до державної таємниці (для відповідних посад) за формою. Вона видається режимно-секретним підрозділом за останнім місцем роботи працівника на запит керівника відповідного органу місцевого самоврядування;
5. Біографічна довідка, подання про призначення на посаду, картка погодження (у разі потреби).

Відповіді на питання у довідці мають бути стислими, але вичерпними. Скорочення слів, пропуски, виправлення, не допускаються. Прізвище, ім’я, по батькові, місце і дата народження вказуються згідно з даними паспорта. Довідка скріплюється підписом керівника кадрової служби та печаткою.

Подання щодо призначення претендентів на посади, призначення на які відповідно до законодавств здійснюються за погодженням з центральним та іншим органом виконавчої влади, готуються у довільній формі. У поданні вказується прізвище, ім’я, по батькові, дата народження претендента, займана на час подання посада, на яку посаду рекомендується (для заступників керівника — її функціональний напрям), рівень фахової та професійної підготовки, спроможність забезпечити доручену ділянку роботи, ділові та інші якості претендента, відомості про перебування претендента під слідством або наявність судимості.

Картка погодження оформляється за визначеною формою. В залежності від посади, на яку претендує особа, за рішенням керівника відповідного органу визначається перелік посадових осіб, які проводять співбесіди при призначенні на посади. Кадрова служба організовує проведення співбесід претендентів на посади з відповідними посадовими особами. Свої висновки про наслідки співбесід посадові особи записують до картки погодження;

1. Погодження, передбачені чинним законодавством для призначення на посади керівників відповідних органів;
2. Довідка про перебування у кадровому резерві (для осіб, зарахованих до кадрового резерву). У довідці вказується дата і номер документа, яким працівник зарахований до кадрового резерву, відомості про роботу за особистими річними планами, перелік завдань, виконаних працівником за час перебування у резерві, висновки керівника структурного підрозділу;
3. Направлення на роботу (для магістрів державного управління і випускників вищих навчальних закладів);
4. Заява про участь в конкурсі, протокол (витяг з протоколу) конкурсної комісії (для осіб, які призначаються на конкурсній основі);
5. Заява для проходження стажування на відповідній посаді, індивідуальний план стажування, наказ керівника відповідного органу про допущення працівника до стажування, доповідна записка про стажування з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на зазначеній посаді (для осіб, які проходили стажування);
6. Заява щодо призначення на відповідну посаду.

Після призначення працівника на посаду посадової особи місцевого самоврядування до особової справи додаються:

1. Наказ про призначення на посаду. Документ про призначення (постанова, наказ, розпорядження) на посаду або звільнення з посади повинен містити найменування органу, дату, номер і назву. При призначенні на посади або звільненні з посади керівних працівників, які призначаються (звільняються) згідно з чинним законодавством органом вищого рівня або за іншою процедурою, видається наказ керівника відповідного органу про вступ працівника до виконання обов’язків (повноважень) або їх припинення;

У разі призначення працівника на посаду, відповідно до законодавства, за погодженням з органом вищого рівня, до особової справи додається висновок органу, з яким погоджувалося призначення.

У наказі про призначення або звільнення вказується повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу, надбавок та доплат, а також підстави призначення (звільнення).

1. Копії указів, постанов, наказів, розпоряджень органів вищого рівня про призначення (рішень про обрання) на посаду (у випадках, передбачених чинним законодавством);
2. Текст Присяги, скріплений підписом посадової особи місцевого самоврядування (для осіб, уперше прийнятих на службу в органи місцевого самоврядування);
3. Копії документів про надані пільги;
4. Копія паспорта;
5. Копія військового квитка (для військовозобов’язаних). Копії (ксерокопії) документів про наявність пільг, копії першої сторінки військового квитка (для військовозобов’язаних) і відомості про проходження військової служби, копії першої і другої сторінок паспорта та відомості щодо прописки засвідчуються кадровою службою;
6. Опис документів особової справи.

Працівник кадрової служби, отримуючи матеріали до особової справи, повинен перевірити дотримання правил їх заповнення, відповідність зазначених у них відомостей оригіналам документів (паспорта, військового квитка, документ про освіту, тощо). Особова справа повинна бути сформована та зареєстрована у книзі обліку руху особових справ не пізніше тижневого строку з дня призначення на посаду. В міру проходження служби в органах місцевого самоврядування вона доповнюється відповідними матеріалами та щорічно, до 15 квітня, уточнюється.

В особову картку П2-ДС (розділи II, III, IV, V, VI, VII, VIII) систематично вносяться зміни облікових даних працівника. Підставою для їх внесення є накази і розпорядження керівників органів місцевого самоврядування, рішення окружних виборчих комісій про обрання сільських, селищних і міських голів, рішення сільських, селищних, міських, районних обласних рад, повідомлення установ і організацій, а також особисті повідомлення працівника.

Всі документи, на підставі яких зроблені записи, підшиваються в особову справу і заносяться в опис документів. Документи, які долучаються до особової справи, повинні мати необхідні підписи, дати і, у разі потреби, засвідчені печаткою. Крім перерахованих документів, до особової справи в хронологічному порядку з часом надходження додаються:

1. заява про переведення на відповідну посаду, продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування, звільнення з посади;
   1. наказ про переміщення на іншу посаду, звільнення з посади;
   2. наказ, розпорядження, копії указів, розпоряджень, постанови про присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування, заохочення, службове розслідування, накладення та зняття стягнення;
   3. листи-погодження Головдержслужби (витяги), накази про продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування (для осіб, які досягли граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування);
   4. документи про підвищення кваліфікації;
   5. атестаційні матеріали (характеристика, атестаційний лист,);
   6. інші документи, які містять відомості щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування.

Після припинення службовцем роботи його особова справа залишається в кадровій службі і передається до архіву в порядку, визначеному відповідною інструкцією з діловодства. При цьому в особовій картці (форма П2-ДС) та книзі обліку руху особових справ зазначається дата, причина звільнення, дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення. У разі повернення особи на службу в органи місцевого самоврядування рекомендується використовувати сформовану раніше особову справу.

Порядок роботи з особовими справами та обліку встановлюється керівником органу місцевого самоврядування. Особові справи посадових осіб місцевого самоврядування є документами для службового користування, які зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні. Не дозволяється розголошувати дані, які містяться в особових справах, вилучати з них документи, вносити в облікові дані будь-які зміни без відома працівника, на якого сформована особова справа, та керівника органу і керівника кадрової служби.

Кожна особова справа знаходиться у спеціально призначеній для цього папці формату А4. зберігання особових справ забезпечують працівники кадрової служби, які несуть відповідальність за додержання встановленого порядку обліку, збереження і видачі особових справ.

Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці

Відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Адміністрація не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я.

У зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю.

Статтею 33 КЗпП України передбачено, що адміністрація має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Підстава припинення трудового договору

Відповідно до частини 1 статті 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є:

1. угода сторін;
   1. закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
   2. призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
   3. розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи адміністрації (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);
   4. переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
   5. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;
   6. набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
   7. підстави, передбачені контрактом.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

 Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це адміністрацію письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитино-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), адміністрація повинна розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо адміністрація не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (стаття 38 КЗпП).

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню дострокового на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення адміністрацією законодавства про працю, колективного або трудового договору з поважних причин, передбачених частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю. (Стаття 39 КЗпП).

Розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації

 Адміністрація може звільнити працівника з своєї ініціативи лише у випадках визначених частиною першою статті 40 Кодексу законів про працю:

1. змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
   1. виявленої невідповідальності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи;
   2. систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
   3. прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
   4. нез’явлення на роботу протягом більш чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
   5. поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
   6. появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
   7. вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Додаткові підстави — розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників викладені в статті 41 цього Кодексу.

Звільнення працівників за ініціативою адміністрації не допускається без згоди профспілкового комітету, крім випадків, непередбачених статтею 43-1 КЗпП України.

Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування

 Відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється у разі:

1. порушення умов реалізації права на службу в органи місцевого самоврядування;
   1. недотримання пов’язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування вимог, передбачених Законом;
   2. досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку проходження служби в органах місцевого самоврядування;
   3. відставки посадових осіб місцевого самоврядування, які займають посади першої або другої категорії;
   4. виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню посадової особи місцевого самоврядування на службі в органах місцевого самоврядування;
   5. відмови посадової особи місцевого самоврядування від прийняття або порушення Присяги;
   6. неподання або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо його доходів.

Чи є перевибори сільського, селищного, міського голови підставою для припинення служби посадовими особами місцевого самоврядування?

Оформлення звільнення

Звільнення оформляється наказом. В день звільнення адміністрація зобов’язана видати працівнику трудову книжку з занесенням в неї запису про звільнення і зробити з працівником повний розрахунок. Днем звільнення є останній день роботи.

Заборгованість працівника перед підприємством, організацією не може бути підставою для затримки проведення з ним розрахунку і видачі трудової книжки.

Статтею 117 Кодексу законів про працю передбачено, що у разі невиплати з вини адміністрації належних звільненому працівникові сум при відсутності спору про їх розмір підприємство, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини адміністрації працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частина 4 статті 235 КЗпП).

Відповідно до пункту 2.25 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці від 29.07.93р. №58 (із змінами згідно наказів Мінпраці від 26.03.1996р. №29 та від 08.06.2001р. № 259) записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, “Звільнений в зв’язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України”. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов’язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, звільнений за власним бажанням у зв’язку з зарахуванням у вищий навчальний заклад, ст.38 КЗпП України.

Надання відпусток

Гарантії права працівників на відпустки, умови, тривалість і порядок їх надання встановлені Кодексом законів про працю України, Законом “Про відпустки”, іншими законами та нормативно-правовими актами. Відповідно до Закону “Про службу в органах місцевого самоврядування” посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. № 250.

Статтею 10 Закону “Про відпустки” передбачено, що право працівника на щорічну відпустку та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в даній установі.

До настання шестимісячного терміну щорічні відпустки за бажанням працівника надаються:

1. жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологам або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2. інвалідам;
3. особам віком до 18 років;
4. чоловікам, дружини, яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
5. особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськова) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
6. сумісникам одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7. працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт;
8. працівника, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основу відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
9. працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10. батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
11. в інших випадках, передбачених законодавством. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року за графіком відпусток.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:

1. особам віком до вісімнадцяти років;
2. інвалідам;
3. жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
4. жінкам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
5. одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері): опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
6. дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7. ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8. ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
9. батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10.  в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Працівники, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх закладах загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони були використані до початку навчання в цих закладах.

Перенесення, поділ щорічної відпустки

Відповідно до статті 11 Закону “Про відпустки” щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

1. порушення адміністрацією терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина десята статті 10 цього Закону);
2. несвоєчасні виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина перша статті 21 цього Закону).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1. тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
2. виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
3. настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
4. збігу щорічної відпустки у зв’язку з навчанням.

Щорічна відпустка за ініціативою адміністрації, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілковим комітетом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і адміністрацією. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причини, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Частиною першою статті 12 Закону передбачено, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Соціальні відпустки

Статтею 4 “Види відпусток” Закону “Про відпустки” встановлені такі види соціальних відпусток:

1. відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);
2. відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18);
3. додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19).

Статтею 19 Закону передбачено, що жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Жінці, яка усиновила дитину, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка надається на тих же умовах і в тому ж порядку.

Відпустка без збереження заробітної плати

Надання відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону “Про відпустки”) оформляється наказом адміністрації з обов’язковим обґрунтуванням причин, з підстав яких виникла необхідність в такій відпустці.

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку:

1. матері або батькові, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матерів у лікувальному закладі), що має двох і більше дітей до 15 років або дитину-інваліда — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
2. чоловікові, дружина, якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;
3. матері, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;
4. ветеранам війни, особам, які мають заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
5. особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю 21 календарний день щорічно;
6. пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
7. інвалідам I та II групи — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
8. особам, які одружуються, — тривалістю 10 календарних днів;
9. працівникам, у разі смерті рідних по крові або шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини, братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, потрібного для проїзду до місця поховання та назад, інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
10.  працівникам для догляду за хворим рідним по крові або шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду — тривалістю 30 календарних днів;
11.  працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеному у медичному висновку;
12.  працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до навчального закладу і назад;
13.  працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідного для проїзду до місця знаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
14.  сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
15.  ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
16.  працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. (Пункт 16 частини першої статті 25 в редакції Закону від 02.11.2000р. № 2073).

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та адміністрацією, але не більше 15 календарних днів на рік.

Обчислення стажу служби в органах місцевого самоврядування

Відповідно до Порядку обчислення стажу служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994р. № 283 (із змінами і доповненнями) до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується робота (служба) на посадах у державних органах та органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органи місцевого самоврядування”, а також на посадах віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад. Крім цього, до переліку органів і посад, час роботи на яких зараховують до стажу служби в органах місцевого самоврядування включено роботу:

1. на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби;
2. на посадах керівних працівників і спеціалістів органів місцевого самоврядування колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР;
3. на посадах судів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєні персональні звання;
4. на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах, що згідно з чинним законодавством здійснюють державний нагляд за охороною праці;
5. на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України;
6. на посадах керівних працівників і спеціалістів Фонду соціального захисту інвалідів;
7. на посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя;
8. на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також на інших посадах, на зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

До стажу служби в органах місцевого самоврядування включається також:

1. період, коли посадова особа місцевого самоврядування не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з органом місцевого самоврядування;
2. час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у виняткових випадках, якщо за медичними показаннями дитині потрібний домашній догляд, — період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше, ніж до досягнення дитиною віку шести років;
3. час підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо до направлення на підвищення кваліфікації працівник працював у органі місцевого самоврядування;
4. час строкової військової служби.

Присвоєння рангів

Особам, які вперше зараховані на службу в органи місцевого самоврядування, присвоюється, як правило, найнижчий ранг, передбачений для відповідних категорій посад.

Ранг присвоюється державному службовцю одночасно з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування або призначенням на вищу посаду.

Особам, призначеним на посаду посадових осіб місцевого самоврядування з установленням випробуванням, ранги присвоюються з урахуванням його результатів.

Черговий ранг присвоюється через два роки за поданням безпосереднього керівника. Позитивне рішення приймається за умови успішної роботи посадової особи місцевого самоврядування.

Черговий ранг не може бути присвоєний державному службовцю, до якого протягом останнього року застосовували дисциплінарні стягнення, а також у період службового розслідування або перебування під слідством.

Затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року може застосовуватися до посадової особи місцевого самоврядування як захід дисциплінарного стягнення.

За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг у межах категорії посад, які вони займають.

Якщо посадові особи місцевого самоврядування зайняли більш високі посади в межах категорії, на яких вони перебували, їм може бути залишений попередній або присвоєний більш високий ранг у межах цієї категорії.

Ведення трудових книжок

Трудові книжки заводяться на всіх працівників, які пропрацювали понад 5 днів у тому числі сезонних і тимчасових працівників, а також на заштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Особи, які вперше поступають на роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників заповнення трудової книжки проводиться не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

В трудову книжку вносяться:

1. відомості про працівників — прізвище, ім’я, по батькові, дата народження;
2. відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
3. відомості про нагородження і заохочення.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Записи на іншу роботу повинні проводитись відповідно до формулювань чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Записи вносяться не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення — день звільнення. Записи виконуються арабськими цифрами. Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 2002 року, у графі 2 трудової книжки записується “05.01.2002”.

Записи виконуються акуратно. Печаткою завіряються записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження”, “Відомості про заохочення” трудової книжки (вкладках) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. При потребі, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишуть: “Запис за №... вважати недійсною. Прийнято за такою-то професією (посадою)”, і у графі 4 повторюють дату і номер наказу (розпорядження).

Або при поновленні на роботі — “Запис за №... є недійсний, поновлено на попередній роботі”, при зміні формулювання причин звільнення — “Запис за №... є недійсним, звільнено...” і зазначається нове формулювання.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, подалі визначеного недійсним, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визначеного недійсним.

Відомості про працівника записують на першій сторінці (титульному листі) трудової книжки. Прізвище, ім’я по батькові записуються повністю.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім’я по батькові проводиться на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу з посиланням на номер і дату документів).

Одною рискою закреслюють колишнє прізвище, записують на внутрішньому боці обкладинки нові дані і завіряють печаткою.

У графі 3 пишуть повну назву установи. Потім після зазначення порядкового номеру пишуть, на яку посаду прийнятий, переведений і т. д.

Робота за сумісництвом у трудовій книжці виділяється окремим рядком. Запис роботи за сумісництвом проводиться за бажанням працівника.

До трудових книжок за місцем роботи вноситься окремим рядком, на підставі відповідних документів, записи:

а) про час служби у Збройних Силах України

б) про час навчання у закладах освіти

в) про роботу, як членів колгоспу

г) про час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного нагляду

д) безробітним особам — про період одержання допомоги по безробіттю — заносить запис служба зайнятості населення.

Записи про причини звільнення повинні проводитися у повній відповідності до формування, з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Наприклад: “Звільнено у зв’язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України”.

“Звільнено за власним бажанням у зв’язку з зарахуванням у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України”.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наприклад: трудовий договір з працівником припиняється у зв’язку із скороченням штату 10 квітня 2002 року, який є останнім днем роботи. В трудовій книжці робиться запис — дата звільнення 10.04.2002 у графі 3 записується: “Звільнено за скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України”.

При переведенні на інше підприємство: “Звільнено у зв’язку з переведенням на роботу, на таке-то підприємство за погодженням між керівниками, п. 5 ст. 36 КЗпП України”.

При переході на виборну посаду: “Звільнено у зв’язку з обранням на виборну посаду в таку-то організацію...:, п. 5 ст. 36 КЗпП України”.

Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному листі) робиться “Видано вкладиш” і тут же записується серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі має бути відмітка про видачу і зазначатися серія і номер.

Трудова книжка із записом про звільнення видається власнику в день звільнення. При затримці видачі книжки з вини власника сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Для цього видається певний наказ, а попередній запис буде вважатися недійсним і робиться новий запис. Якщо працівник відсутній на роботі у день звільнення, то слід надіслати йому поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання поштою допускається лише за письмовою згодою працівника.

У разі смерті працівника трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або пересилається поштою. У ній робиться запис: “Роботу припинено у зв’язку зі смертю”, в гр.4 зазначається дата і номер наказу.

Порядок підготовки, погодження і видання наказів з питань кадрової роботи

Наказ є правовим актом, що видається керівником органу з метою вирішення основних і оперативних завдань.

В належності від змісту, накази поділяються:

1. по основній діяльності (загальні питання, відгули, премії, надбавки);
2. по особовому складу (прийом, переведення, звільнення, стягнення, заохочення, присвоєння рангу);
3. по відпустках (основні, додаткові, без збереження заробітної платні);
4. по відрядженнях.

Накази по основній діяльності видаються на підставі розпорядчих документів вищестоящої організації, чи за певних умов по розпорядженню керівника фіноргану.

Накази по особовому складу видаються на підставі доповідних записок керівників, результатів розгляду заяв та інше.

Накази вступають в силу з моменту їх підписання, якщо інше не встановлене в тексті.

Накази про призначення, переведення, присвоєння чергового рангу, заохочення, стягнення, відпустки оголошуються працівнику під розпис.

Які посадові особи місцевого самоврядування не підлягають атестації?

Висновки, контрольні питання, учбові завдання, ситуаційні вправи до модуля

Висновки до модуля:

1. ефективне виконання завдань, що покладається на орган місцевого самоврядування багато в чому залежить від раціонально організованого діловодства;
   1. планування може створити ряд цінних і істотних чинників для успіху органу місцевого самоврядування й особистого успіху посадової особи місцевого самоврядування;
   2. Ведення прийому громадян — обов’язок керівника і інших посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян
   3. контроль — це процес, який забезпечує досягнення цілей організації. Він є необхідним для виявлення та вирішення виникаючих проблем раніше, ніж вони стануть занадто серйозними, та може також використовуватися для стимулювання успішної діяльності;
   4. організаційній самостійності місцевого самоврядування відповідає особливий різновид публічної служби — служба в органах місцевого самоврядування.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть причини недостатньо ефективного використання робочого часу.
   1. Як планування впливає на успіх організації і чому?
   2. Які існують види та методи планування?
   3. Якої послідовності слід дотримуватися при плануванні особистої роботи?
   4. Назвіть принципи дефіциту часу.
   5. Що таке контроль і які його види розрізняють?
   6. Що Ви розумієте під зверненнями громадян?
   7. Кому адресуються звернення громадян?
   8. Які вимоги до звернення громадян?
   9. Які порядок і строки розгляду пропозицій і скарг громадян?
   10. Які права має громадянин при розгляді заяви чи скарги?
   11. Які терміни розгляду звернень громадян?
   12. Яка відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян?
   13. Якою мовою можна звертатися до органів державної влади і якою мовою оформляються рішення щодо звернень громадян та відповіді на них?
   14. Які основні засади діловодства в органах місцевого самоврядування?
   15. Які принципи служби в органах місцевого самоврядування?
   16. Які права посадових осіб місцевого самоврядування?
   17. Які обов’язки посадових осіб місцевого самоврядування?
   18. Які особливості прийняття на службу посадових осіб місцевого самоврядування та її проходження?
   19. Які гарантії діяльності посадових осіб місцевого самоврядування?
   20. Які основні види контролю існують в системі місцевого самоврядування?
   21. З яких причин та через який механізм здійснюється дострокове припинення повноважень ради?
   22. За яких умов достроково припиняються повноваження голови поселення?
   23. В яких випадках достроково припиняються повноваження органів самоорганізації населення?
   24. Якими є форми відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою?
   25. Яку відповідальність несуть органи місцевого самоврядування перед фізичними та юридичними особами?
   26. У чому полягає відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед державою?

Учбові завдання:

 До теми 4.1.

Здійсніть функціональне обстеження виконавчого органу місцевого самоврядування, в якому Ви працюєте

До теми 4.2.

Проаналізуйте стан організації звернень громадян органами місцевого самоврядування Вашого поселення

До теми 4.3.

Оберіть певний день у своєму робочому графіку. Складіть хронометраж одного дня.

До теми 4.4.

Проаналізуйте організацію кадрової роботи в межах Вашого поселення

До теми 4.5.

Зробіть аналіз контролю за виконанням органами місцевого самоврядування Вашого поселення делегованих повноважень органів виконавчої влади.

 Ситуаційні вправи

 До теми 4.1.

Міський голова N затвердив Інструкцію з діловодства у виконавчих органах ради, якою було передбачене можливість ведення внутрішнього діловодства на російській мові.

Питання для обговорення:

1. Яким чином приймається Інструкція з діловодства?
   1. Чи є правомірним включення до Інструкції положення про можливість ведення діловодства на російській мові?

 До теми 4.2.

Міський голова затвердив терміни особистого прийому громадян членами виконавчого комітету. Також було передбачено, що прийом громадян можуть здійснювати помічники голови та його заступників.

Питання для обговорення:

1. Які особливості прийому громадян?
   1. Чи можуть здійснювати прийом громадян помічники заступників міського голови? 

До теми 4.3.

Рада міста  N передбачила кошти для будівництва будинку для розміщення своїх виконавчих органів. На Ваш погляд, технічне завдання на будівництво в частині розміщення посадових осіб місцевого самоврядування повинно орієнтуватися на загальну чи кабінетну систему?

Питання для обговорення:

1. У чому полягають переваги та недоліки загальної та кабінетної системи?
   1. Яка система більшою мірою відповідає місцевому самоврядуванню? 

До теми 4.4.

Група депутатів N-ської міської ради, незадоволена діяльністю міського голови, вирішила бойкотувати засідання ради. Через те, що частина депутатів, що залишилася, була менше необхідного кворуму, міська рада не збиралася на пленарне засідання протягом шести місяців. Жителі міста порушили питання перед Верховною Радою України про дострокові вибори міської ради.

Питання для обговорення:

1. Яка відповідальність міської ради в зазначеній ситуації?
   1. Яким чином посилити політичну відповідальність місцевого самоврядування? 

До теми 4.5.

Рада міста N встановила розмір заробітної плати міському голові та його заступникам, а також іншим посадовим особам місцевого самоврядування в розмірі, що перевищує розмір заробітної плати державних службовців відповідних категорій. Прокуратура внесла протест на дане рішення.

Питання для обговорення:

1. Які основні засади служби в органах місцевого самоврядування?
2. Чи правомірними є дії прокуратури?