Запитання-відповіді по оподаткуванню

Питання:

Чи може бути не визнана звітність, якщо реквізит - "дата подання" не співпадає з датою її фактичного подання, тобто звітність надрукована раніше, ніж подана?

Відповідь:

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абз. сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ПКУ, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 ст. 48 ПКУ у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 49.11 ст. 49 ПКУ передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, якщо реквізит "дата подання" не співпадає з датою фактичного подання декларації (тобто декларація надрукована раніше, ніж подана), орган ДПС зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

 

Питання:

Чи мають право органи ДПС проводити фактичні перевірки за період, який вже було перевірено та застосовано відповідні штрафні санкції?

Відповідь:

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПКУ встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПКУ);

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПКУ).

Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (п. 80.3 ст. 80 ПКУ).

При цьому, згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто, при здійсненні фактичних перевірок органи ДПС мають право перевіряти періоди, які вже були перевірені, за наявності законодавчо визначених підстав для такої перевірки. При цьому платники податків не можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке вже було відображено в акті попередньої перевірки.

 

Питання:

Який термін і порядок сплати адміністративного штрафу та який орган контролює сплату адміністративного штрафу?

Відповідь:

Відповідно до ст. 305 Кодексу про адміністративні (далі - КУпАП), контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені ст. 285 КУпАП. При винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбачених ст. ст. 116, 116², 117 КУпАП, воно оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (ст. 306 КУпАП).

 Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України (ст. 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягуються: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 308 КУпАП).

 

Питання:

Як розраховується середньомісячний річний оподатковуваний дохід ФОП, якщо протягом року в деяких місяцях отримано збитки, а в інших - доходи?

Відповідь:

Відповідно до норм ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Кодекс).

Відповідно до п. 164.1.3 ст. 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 177.2 статті 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Підпунктом 138.1 статті 138 Кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 Кодексу.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу.

Відповідно до підпункту 162.4 статті 162 Кодексу, якщо фізична особа - платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада). У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до органу державної податкової служби подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Кодексу фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Отже, розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як отриманий загальний річний оподатковуваний дохід, зменшений на суму документально підтверджених річних витрат, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких здійснювалась діяльність.

Згідно із пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Кодексу остаточний перерахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

 

Питання:

Як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування - посередник формує доходи та витрати за договорами комісії, доручення тощо?

Відповідь:

Згідно із ст. 1011 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (далі - ЦКУ) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ст. 1000 ЦКУ).

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із ст. 178 ПКУ.

При цьому базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 ПКУ (абз. 3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

Пунктом 1.2 р. I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зі змінами та доповненнями, визначено, що готівкова виручка (виручка) - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження. Позареалізаційні надходження - надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПКУ (п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 р. III ПКУ витрати операційної діяльності визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (138.4 ст. 138 ПКУ).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПКУ).

Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування - посередник (комісіонер, повірений тощо) включає до складу доходу всю суму виручки у грошовій та негрошовій формі, отриману від здійснення договору комісії, доручення тощо, витрати такий платник формує на загальних підставах згідно з нормами п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ, за умови їх документального підтвердження.

 

Питання:

Хто є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та які застосовуються ставки?

Відповідь:

Відповідно до п. 265.1 ст. 265 розділу XII Податкового кодексу України (далі - ПКУ), платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

 б) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

 в) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Згідно із пп. 265.5.1 п. 265.5 ст. 265 ПКУ ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:
для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

При цьому п. 265.4 ст. 265 ПКУ передбачено пільги із сплати податку, а саме: база оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

 Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Згідно із п. 1 р. XIX "Прикінцеві положення" ПКУ ст. 265 ПКУ набирає чинності з 01 січня 2013 року.

 

Питання:

Які передбачені пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Відповідь:

Пунктом 265.4 статті 265 розділу XII Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: база оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Згідно із п. 1 р. XIX "Прикінцеві положення" ПКУ ст. 265 ПКУ набирає чинності з 01 січня 2013 року.

 

Питання:

Який тип податкової декларації з плати за землю (звітна чи нова звітна) подається за нововідведені земельні ділянки (за новоукладеним договором оренди), якщо раніше СГ не був платником плати за землю?

Відповідь:

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.4 ст. 286 ПКУ).

Виходячи з можливості подання платниками плати за землю (за власним вибором) декларацій на поточний рік або щомісяця звітних декларацій, а також декларацій за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі впродовж поточного року, суб'єкт господарювання, який на початку року не був платником плати за землю та протягом року отримав право власності (користування) на земельну ділянку, подає відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки річну податкову декларацію з плати за землю або щомісячні декларації за типом "Звітна".

 

Питання:

У які терміни сплачуються авансові внески з податку на прибуток?

Відповідь:

Узагальнюючою податковою консультацією щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженою наказом ДПС України від 21.12.2012 N 1171, визначено, що авансовий внесок у січні та лютому 2013 року сплачується протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи те, що 20 січня 2013 року - неділя, авансові внески сплачуються не пізніше 18 січня та 20 лютого 2013 року відповідно.

У подальшому, починаючи з березня 2013 року, авансові внески сплачуються не пізніше 30 числа звітного місяця, а саме:

березень 2013 року - не пізніше 29 березня 2013 року;

квітень 2013 року - не пізніше 30 квітня 2013 року;

травень 2013 року - не пізніше 30 травня 2013 року;

червень 2013 року - не пізніше 27 червня 2013 року;

липень 2013 року - не пізніше 30 липня 2013 року;

серпень 2013 року - не пізніше 30 серпня 2013 року;

вересень 2013 року - не пізніше 30 вересня 2013 року;

жовтень 2013 року - не пізніше 30 жовтня 2013 року;

листопад 2013 року - не пізніше 29 листопада 2013 року;

грудень 2013 року - не пізніше 30 грудня 2013 року;

січень 2014 року - не пізніше 30 січня 2014 року;

лютий 2014 року - не пізніше 28 лютого 2014 року.

 

 

Питання:

Чи повинен СГ або уповноважена особа при особистому поданні звітності пред'являти органам ДПС документи, що посвідчують особу (паспорт, наказ, довіреність тощо)?

Відповідь:

Згідно із пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Отже, під час подання податкової декларації, розрахунку до органів ДПС ПКУ не передбачено пред'явлення документів, що посвідчують особу.

 

Питання:

Чи застосовуються у 2012 році штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне подання податкової декларації платника ЄП - ЮО?

Відповідь:

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 7 підрозд. 10 р. XX "Перехідні положення" ПКУ штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються.

Враховуючи вимоги п. 7 підр. 10 р. XX ПКУ, у 2012 році мораторій не поширюється на окремі види відповідальності за порушення чинного законодавства, що застосовується до юридичних осіб - платників єдиного податку, зокрема, на застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи.

Отже, у 2012 році за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи штрафні (фінансові) санкції застосовуються.

 

Питання:

Чи підлягають оподаткуванню ПДФО дитячі новорічні подарунки, придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та за якою ознакою доходу вони відображаються в податковому розрахунку ф. N 1-ДФ?

Відповідь:

Пунктом 6 ст. 34 Закону України від 18 січня 2001 року N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", із змінами і доповненнями (далі - Закон), встановлено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг як, зокрема, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків.

Дитячі новорічні подарунки придбаваються за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, в порядку, визначеному правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ст. 48 Закону).

Підпунктом 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями, встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума державної та соціальної матеріальної допомоги, винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1020, вартість подарунку відображається у податковому розрахунку за ф. N 1ДФ під ознакою доходу "128".

 

Питання:

Чи передбачено ПКУ обмеження або мораторій на проведення фактичних та документальних перевірок СГ?

Відповідь:

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VII, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), органи ДПС мають право, зокрема, проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ).

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ). Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначеної пп. 78.1.1 - 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПКУ.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені ПКУ, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи (п. 78.2 ст. 78 ПКУ).

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами ДПС, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні (п. 78.3 ст. 78 ПКУ).

Пунктом 77.2 ст. 77 ПКУ визначено, що платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (п. 77.3 ст. 77 ПКУ).

Отже, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Запровадження мораторію на проведення фактичних та документальних перевірок суб'єктів господарювання нормами ПКУ не передбачено.

 

Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби

Відповіді на питання щодо оподаткування
можна отримати за багатоканальним телефоном
0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів)
у робочі дні з 8 до 20 години
та електронною поштою idd@sta.gov.ua (цілодобово)