Словник термінів та понять в бюджетному процесі

Словарь терминов и понятий в бюджетном процессе
Главная - Аналитика, законопроекты - Аналитика - Місцеве самоврядування в Україні - Словник термінів та понять в бюджетному процесі

Аналіз — загальнонауковий елемент діалектичного методу дослідження економічних явищ і процесів, економічних систем, сутність якого полягає у розчленуванні об’єкта, предмета або економічних відносин між ними та людьми на складові частини, елементи (ознаки, властивості, риси, стадії, ступені, тощо) та їх відокремленому вивченні, а відтак з’ясуванні зв’язків між ними (структури).

Аналіз фінансового стану — система методів дослідження економічних явищ і процесів фінансової діяльності підприємств, їх взаємозв’язку і взаємообумовленості, система виявлення позитивних і негативних чинників, визначення ступеня їх впливу, врахування й узагальнення науково обґрунтованих можливостей для прийняття оптимальних управлінських рішень. Основними об’єктами аналізу фінансового стану є фінансовий стан, платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, фінансові результати його діяльності. Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється за даними бухгалтерської (фінансової) звітності.

Аудит (лат. audit — слухати) — незалежна експертиза фінансової звітності та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання для з’ясування його реального фінансового стану. При визначенні поняття "аудиту" доцільно враховувати не лише мету і завдання, а й його різновиди. У Міжнародних стандартах і нормах аудиту існують поняття "зовнішній аудит", "внутрішній аудит", "фінансовий аудит" та "управлінський аудит".

 Баланс — акт про фінансовий стан установи. Баланс часто називають моментальним знімком фінансового стану будь-якої організації. Баланс може бути підрахований за такою формулою: Активи — Зобов’язання = Залишок коштів фонду (у випадку бюджетних установ).

Безповоротні витрати — невідновні витрати, понесені в минулому (наприклад, побудовані приміщення).

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) — план утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Бюджет розвитку — доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази. Це складова частина спеціального фонду місцевих бюджетів. До бюджету розвитку відносяться: доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна політика — це система скоординованих заходів, які здійснюються органами законодавчої та виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування та органами влади субнаціонального рівня з метою забезпечення: сталого зростання ВВП, максимальної зайнятості, доходів та видатків бюджетів, соціального забезпечення, збалансування бюджету та організації міжбюджетних відносин.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна система України   — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов’язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетне послання — нормативно-правовий акт, в якому визначаються основні напрями бюджетної політики на перспективу і на наступний бюджетний рік

Бюджетне правопорушення — недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету, затвердження звіту про виконання бюджету.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

 Видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Виконання місцевого бюджету за видатками складається з наступних стадій: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; взяття бюджетних зобов’язань; отримання товарів, робіт та послуг; здійснення платежів; використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Виконання місцевого бюджету за доходами здійснюється шляхом зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів місцевого бюджету безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України. Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Витрати бюджету  — видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Відомча класифікація — перелік головних розпорядників бюджетних коштів, а також відповідальних виконавців у системі головних розпорядників. Використовується для ведення Державним казначейством України та місцевими фінансовими органами реєстру всіх розпорядників бюджетних коштів і дозволяє чітко розподілити відповідальність за виконання програм.

Відповідальний виконавець — це юридична особа, яка несе безпосередню відповідальність за виконання програми і забезпечує виконання однієї або кількох бюджетних програм у системі головного розпорядника або поза нею.

Власні джерела надходжень — тільки ті надходження, які певні органи місцевого самоврядування отримують шляхом застосування фіскальних інструментів згідно з переданими їм повноваженнями. Відповідно, до них не входять платежі по міжурядових трансфертах, виділені певному органу влади з державних чи інших установ, так само як спільні чи інші доходи, обсяг та рівень яких визначаються органом влади вищого рівня.

Власні повноваження — повноваження, відповідальність за надання та фінансування яких, відповідно до законодавства, несуть місцеві органи влади.

 Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Громадські асоціації — об’єднання громадян, яких поєднує спільний інтерес або питання.

Громадські слухання — засідання, відкриті для всіх членів громади з метою визначення різних думок про використання наявних ресурсів політичними лідерами громади на даний момент.

 Делеговані повноваження — повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад. Всі угоди про передачу видатків на виконання делегованих державних повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування)   — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Дефіцит бюджету  — перевищення видатків бюджету над його доходами .

Дорадчий комітет та робоча група — група громадян, які призначені надавати консультації з певних питань. Може працювати постійно або, у випадку організації робочої групи, зосереджується на вирішенні конкретного питання.

Дотація вирівнювання  — міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує .

Доходи бюджету — усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, ґ ранти).

 Економічна класифікація — групування видатків бюджету за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (заробітна плата і нарахування на неї, придбання виробничих ресурсів та матеріалів, капітальні видатки тощо). За економічною класифікацією видатки поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення. C клад видатків визначається Міністерством фінансів України.

 Завдання бюджетної програми — конкретний запланований вид діяльності, що оцінюється у вимірюваних показниках та здійснюється у конкретно визначений проміжок часу; це короткострокова ціль, яка визначає короткостроковий прогрес у досягненні загальної цілі.

Закон про Державний бюджет України  — закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду .

Залишок бюджетних коштів   — обсяг коштів на рахунках відповідного бюджету та розпорядників коштів цього бюджету на кінець дня.

Запозичення   — операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Захищені статті місцевого бюджету — статті видатків місцевого бюджету, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Зацікавлені сторони — громадяни, організації або групи, що зацікавлені або підтримують діяльність органів місцевого самоврядування. До зацікавлених сторін можуть відноситись реципієнти і не реципієнти із цільової групи; відповідальні особи та персонал; особи, зацікавлені у певному виді діяльності (ділові кола та державні організації); ті, хто знаходиться під негативним або ненавмисним впливом певного виду діяльності.

 Індекс відносної податкоспроможності визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше ніж раз на три роки.

Інфраструктура — комплекс об’єктів соціального призначення, наприклад, дороги, мости, споруди, парки, системи водопостачання, водовідведення, вуличного освітлення та кабельні мережі.

 Капітальні видатки — це платежі з метою придбання капітальних активів, резерву стратегічних товарів і товарів спеціального призначення, землі, нематеріальних активів, або невідплатні платежі, що передаються реципієнтам з метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат, пов’язаних із руйнуванням чи ушкодженням основних фондів.

Коефіцієнт вирівнювання   — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Комітет або комісія — це група громадян, що призначаються для забезпечення контролю, управління та виконання певної функції.

Концесія — надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об’єкта концесії, за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та/або управлінню (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Корегуючі коефіцієнти — коефіцієнти, які затверджуються Кабінетом Міністрів України для коригування фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від: 1) кількості населення та споживачів соціальних послуг; 2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.

Кредитування за вирахуванням погашення   — операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування   — податки і збори (обов’язкові платежі), що закріплені цим Кодексом на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошторис — основний плановий документ бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

 Лімітні довідки за бюджетними асигнуваннями — це документи, в яких зазначаються затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) і їх помісячний розподіл, а також інші показники, які мають оцінюватись на основі відповідних нормативів згідно законодавству.

 Міжбюджетні трансферти  — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Мінімальний рівень соціальних потреб — гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах території України.

Місцева державна адміністрація — місцевий орган державної виконавчої влади.

Місцева рада — це виборний орган, який складається з депутатів і має право представляти інтереси територіальної громади та приймати рішення від її імені.

Місцевий орган самоврядування складається з територіальних громад; сільських, селищних та міських голів; сільських, селищних та міських виконавчих органів; районних та обласних рад, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст; організовані групи населення.

Місцевий фінансовий орган — це установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

Місцеві бюджети  — бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування .

Моніторинг (англ. monitoring, лат. monitor — той, що контролює, попереджає) — система спостереження та контролю за станом об’єктів, явищ з метою забезпечення раціонального використання та запобігання критичним та кризовим ситуаціям.

Моніторинг виконання — методика оцінювання, що дає можливість порівняти дійсне із відносно остаточним, очікуваним, на основі отриманого фінансування, стандартом виконання, тобто дійсне як противага запланованому в контексті ресурсів, графіка, результатів.

Муніципальна бюджетна політика — це комплекс взаємоузгоджених заходів, які розробляються і здійснюються представницькими та виконавчими органами місцевого самоврядування, а також місцевими органами виконавчої влади з метою забезпечення гармонійного соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, фінансового забезпечення регіональних та місцевих програм та проектів, фінансування утримання об’єктів соціально-культурної сфери та житлово-комунального господарства, що знаходиться у комунальній власності, а також соціального забезпечення жителів відповідних територіальних громад, фінансування, управлінських, економічних та соціальних послуг.

 Надходження до бюджету  — доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування .

 Обласний бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад у селах, селищах, містах районного підпорядкування, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Оборотна касова готівка — частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка формується на початок планового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касових розривів. Збереження розміру оборотної касової готівки на кінець бюджетного періоду має бути обов’язковим. Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується відповідно у законі про Державний бюджет України та рішенні про місцевий бюджет.

Операційний бюджет — фінансовий план запропонованих доходів та видатків на певний період, до якого не входять капітальні доходи та видатки. Це основний механізм , через який відбувається контроль діяльності уряду стосовно фінансування, придбання, витрачання та забезпечення послуг. Цей термін широко використовується у західній системі фінансового управління, але не має чіткого визначення в Бюджетному кодексі України. В Україні термін "поточні видатки" використовується стосовно видатків, які, відповідно до міжнародних стандартів, називаються "операційними видатками" на противагу "капітальним видаткам". І операційні, і капітальні видатки можуть бути поточними.

Опитування громадської думки — збір інформації про ставлення громадян до певного питання без проведення громадських зборів.

Оплата за рахунок кредитних ресурсів — принцип або практика придбання товарів або послуг за рахунок кредитних ресурсів (здійснення позик, випуску облігацій). Цей метод балансує прибутки та витрати на утримання капітальних активів (вулиць, мостів або споруд) та погашення заборгованості по основних засобах.

Оплата за рахунок наявних фінансових ресурсів — принцип або практика придбання товарів чи послуг за рахунок наявних ресурсів, замість здійснення платежів у кредит (напр., за рахунок позик або випуску облігацій). Даний принцип також застосовується у пенсійній системі, такій як в Україні, і означає фінансування чинних пенсійних пільг за рахунок сплати внесків до пенсійного фонду працюючою когортою населення.

Органи самоорганізації населення — представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення певних завдань, які передбачені Законом України "Про органи самоорганізації населення".

Органи стягнення   — податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Основні засоби — довгострокові активи, що знаходяться у комунальній власності та постійно використовуються для цілей громади, такі як земля, споруди та обладнання, об’єкти соціальної інфраструктури, такі як мости, дороги, парки, системи водопостачання та водовідведення та вуличне освітлення.

Оцінка відповідності — проводиться аналіз відповідності програмних завдань урядовим та парламентським стратегіям, рішенням та процедурам, рішенням органів місцевого самоврядування.

Оцінка впливу — увага зосереджується на оцінці методів виконання програм та взаємозв’язку між цілями та результатами програм.

 Передача видатків на виконання власних повноважень. — Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень. Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) ради та районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень ВР АРК чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Платіж — погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Повноваження на майбутні бюджетні зобов’язання  — повноваження на взяття бюджетного зобов’язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.

Податкові надходження — доходи, які розподіляються між різними рівнями органів самоврядування (наприклад, податок на доходи фізичних осіб, податок на землю, та інші).

Поточний бюджет — доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Принцип відповідності — це принцип розподілу відповідальності за надання послуги поміж різного рівня органами самоврядування, за яким відповідальність за видатки по наданню відповідної послуги повинна повністю відповідати рівню органів місцевого самоврядування, що несе відповідальність за правове врегулювання, фінансування та надання самої послуги.

Принцип ефективності  — при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів .

Принцип єдності бюджетної системи України   —забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Принцип збалансованості  — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період .

Принцип обгрунтованості   — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.

Принцип повноти   — до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Принцип публічності та прозорості   — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами .

Принцип самостійності   — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети .

Принцип справедливості і неупередженості  — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами .

Принцип субсидіарності   — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Принцип субсидіарності — основа міжурядових стосунків в межах Європейського Союзу, який визнає його як принцип розподілу зобов’язань щодо послуг між органами місцевого самоврядування і передбачає, що відповідальність за надання послуг повинна лягати на той рівень самоврядування, який може найефективніше надати ці послуги. Таке визначення дещо відрізняється від Бюджетного кодексу України, в якому йдеться про те, що розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наданні суспільних послуг їх безпосередньому споживачеві. Принцип субсидіарності є обґрунтуванням для міжурядової децентралізації, яка завжди означала те, що орган місцевого самоврядування, який може найефективніше забезпечити послуги, повинен також володіти необхідними повноваженнями та фінансовими ресурсами. В Україні субсидіарність сприймається швидше як ідеологія, а не принцип, оскільки держава зацікавлена у збільшенні обов’язків місцевих органів самоврядування, а не забезпеченні їх ресурсами, необхідними для їх виконання. Держава навіть не зацікавлена у наданні органам місцевого самоврядування більше повноважень стосовно доходів. Україна залишається централізованою, унітарною державою, де субсидіарність, відповідно, продовжує сприйматися не більше, ніж як гасло.

Принцип цільового використання бюджетних коштів  — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями .

Приріст — це невеликі зміни у запропонованому бюджеті порівняно з поточним. Це модель поступового зростання бюджету без серйозного врахування результатів, які можна отримати за короткий чи тривалий термін. Хоча будь-який бюджетний формат може підлягати зміні методом приросту, постатейний бюджет особливо схильний до цього.

Програма — це план дій, що визначає спосіб досягнення певної цілі, необхідної для втілення завдань соціально-економічного та культурного розвитку регіону та є узгодженим із стратегією місцевого самоврядування.

Програма капіталовкладень — багаторічний план, як правило, п’ятирічний, капітальних проектів, розташованих у порядку пріоритетності за роками із зазначеними датами початку та закінчення робіт, щорічними прогнозованими витратами та пропонованими методами фінансування. Щорічно програма переглядається, уточнюється і проектується на один додатковий рік.

Програма соціально-економічного та культурного розвитку регіону — план дій, що окреслює реалізацію відповідної цілі, необхідної для виконання завдань соціально-економічного та культурного розвитку регіону у відповідності зі стратегічним курсом органів місцевого самоврядування.

Програмна класифікація — класифікація видатків за програмами, яка використовується при формуванні та виконанні бюджету за програмно-цільовим методом.

Програмно-цільовий метод — спосіб формування бюджету в розрізі бюджетних програм, спрямований на досягнення конкретного результату від витрачених бюджетних коштів.

Проект бюджету   — проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід’ємною частиною проекту закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Проект капіталовкладень — перелік заходів значної вартості, наприклад ремонт, відновлення, розширення будівель, будівництво нових споруд та доріг, придбання обладнання, такого як пожежні машини, сміттєзбиральні машини, будівельний інвентар; необхідна документація.

Профіцит бюджету  — перевищення доходів бюджету над його видатками .

Прямі витрати — витрати які безпосередньо сприяють наданню товарів чи послуг, наприклад, витрати на заробітну плату та премії, обладнання та матеріали.

 Районний бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Ревізія (лат. revisio — перегляд) — перевірка фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, посадових осіб, документів, записів уповноваженими органами з метою контролю за дотриманням законів, правил, інструкцій, достовірності та об’єктивного відображення у документах справжнього стану, відсутності порушень, наявності фінансової документації.

Резерви — це запас матеріальних засобів або фінансових ресурсів на випадок виникнення незапланованих проблем, резервний фонд місцевого бюджету.

Рентабельність інвестицій — показник ефективності, який визначає прибутковість активів.

Рішення про місцевий бюджет   — нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків із бюджету.

 Середньострокове бюджетне планування — це визначення розпорядниками бюджетних коштів плану своєї діяльності на середньостроковий період та обсягу необхідних коштів для досягнення цілей у середньостроковій перспективі у відповідності до Програми діяльності Уряду. Обов’язковою вимогою середньострокового планування бюджету є відбір відповідних напрямків діяльності і завдань виходячи з існуючих фінансових можливостей. Терміном середньострокового планування, виходячи з умов, що склалися в Україні, доцільно прийняти 3 наступні за поточним бюджетні роки.

Стратегічна оцінка — оцінка виконання, яка аналізує основні причини соціальної проблеми.

Стратегічна ціль — це визначений у стратегічному плані результат, якого планується досягнути.

Стратегічне планування — це процес, за допомогою якого розпорядник коштів планує свою діяльність з метою досягнення стратегічних цілей.

Стратегічне управління — управлінська діяльність, що передбачає постановку стратегічних цілей і завдань організації та підтримання тривалих взаємовідносин між організацією та оточенням, що забезпечує досягнення поставлених цілей.

Стратегічний план — це план, що визначає стратегічні цілі та очікувані довгострокові результати, яких планує досягти розпорядник коштів. Стратегічний план складається у відповідності до пріоритетів уряду, зазначених у програмних документах діяльності уряду.

Стратегія — це чітке формулювання шляхів досягнення цілей та завдань.

Стратегія організації — узагальнена модель дій, спрямованих на досягнення мети через розподіл, координацію та результативне використання ресурсів; система правил і способів реалізації стратегічної концепції розвитку організації.

Субвенції — міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції .

Суб’єкти бюджетної політики — центральні органи законодавчої та виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування. В Україні бюджетну політику здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, міські міст обласного значення ради, а також районні у містах, міські міст районного значення, сільські та селищні ради. Бюджетну політику реалізують також Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, виконавчі комітети міських рад міст обласного значення, виконавчі комітети районних рад у містах, виконавчі комітети міських рад міст районного значення, виконавчі комітети сільських та селищних рад, міські, сільські та селищні голови у випадку, якщо не створені відповідні виконавчі комітети.

 Фактори впливу — фактори, що впливають на прогнози, що є основою для прогнозування майбутніх витрат на утримання рівня поточних послуг чи здійснення поточних виплат працівникам; повинні враховуватись при визначенні рівня видатків на майбутній період.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості   — гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансування бюджету   — надходження та витрати у зв’язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

Формула розподілу міжбюджетних трансфертів — формула, затверджена постановою Кабінету Міністрів України з метою розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бюджетами, бюджетами міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетами районів, яка включає наступні показники: 1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та корегуючі коефіцієнти до них; 2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг; 3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району; 4) прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і прогноз доходів, районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів; 5) коефіцієнт вирівнювання.

 Цільове бюджетування — бюджетний процес, який забезпечує максимальний рівень задоволення бюджетних запитів розпорядників бюджетних коштів.

^